<span>Календарно-обрядові пісні - це вид усного обрядового фольклору, який пов'язаний з традиційними обрядами і звичаями.
</span><span>Календарно-обрядові пісні відносяться до найдавнішого виду народної творчості та отримали свою назву через зв'язок з народним сільськогосподарським календарем - розпорядком робіт за порами року.</span><span>За своєю формою ці пісні - стислі вірші, які одним штрихом, двома-трьома рядками позначають настрій, ліричну ситуацію.</span>
Люди дуже часто говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим. «За добро добром відплачують» - говорить народна мудрість. Але з екранів телебачення часто демонструють зовсім протилежне: от зробиш комусь добро, а він тобі злом віддячить.
І знайомі з цим згодні: невдячні люди дуже часто трапляються навколо нас. Можливо, злом вони за добро не відплачують, але й подяки від них не дочекаєшся.
Але чому все одно потрібно творити добро? Мабуть, тому, що це нагальна потреба людини – посміхнутися комусь, простягти руку допомоги. Допомогти перейти вулицю, зігріти змерзлого, винайти для хворих чудодійні ліки. Або просто сказати добре слово підтримки.
Звичайно, коли людина говорить красиві слова та обіцянки – це ще не так багато вартує. Потрібно підкріпляти свої слова реальними вчинками.
Я думаю, що творити добро – це потреба навіть не просто людини, а всякої живої істоти. Скільки буває випадків, коли, наприклад, кіт виховує покинутих цуценят, або навіть вовки вигодовують загублених у лісі людських малюків. Не може жива істота жити без того, щоб самому творити добро. Усі релігії світу вчать нас робити добрі вчинки, і християнська віра теж.
<span><span /></span>
Праця людей годує,а линь марнує
коріння праці гірке, але плоди - солодкі
умій працювати і помічників добирати
у праці- краса людини
замлю прикрашає сонке- а лююдину праця
без роботи а ні хлиба, а ні праці ніде і води взяти
людина свою далю працею кує.
Баю, бай. Баю, бай.
Спи синочко (доню) засипай.
Очки маленьки закривай.
Хай тобі снить сон.
Прийде Кіт - воркотон.
Баю, бай. Баю, бай.
Спи синочко (доню) засипай.
Благородство Федька і
підлість Толі.
Федько врятував Толю, допомігши йому з крижини вибратися на берег. А
потім, бачачи переляканого Толю, може, вперше збрехав, взявши на себе
вину.
Толя ж тулився до матері, яка милувала його і жаліла. Він сказав, шо
Федько штовхнув його на кригу. Через Толю покарали безвинного Федька,
через Толю Федько застудився і помер. А Толя ше у бідної Федькової
матері виманив чижика.
Моє ставлення до хлопців.
Мені подобається Федько своєю правдивістю, відвертістю, готовністю
прийти на допомогу у скрутну хвилину. Шкода, шо він помер. А байдужий до
чужого горя безсердечний і брехливий Толя живе.
