Вони зрадили коли их назвали деснячки . и вони кожен раз допомогали приберати .
понял?
Їжачок збирае весною яблука.
Машина їде в магазин .
Мама йде додому.
Природа одному мати, другому — мачуха.Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.Як небесна височина, так морська глибина.За рідною землею і в небі скучно.Високі гори мають глибокі доли.Де високі гори, там глибокі доли.Нема гори без долини.З гори не треба пхати — само піде.Гора з горою не сходиться.Гора народила мишу.З гори вскач, а на гору хоч плач.І за горами люди живуть.Поле має вуха, а ліс очі.Поле бачить, а ліс чує.Дай полю гною - дасть хліба вволю.Поля, що й курці лапкою нема де ступити.Там того поля на заячий скік.Хто полю годить, тому жито родить.Після дощу і сонце засяє.Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.Зимове сонце, як удовине серце.Блисне сонце і в наше віконце.Засвітить сонце і в наше віконце.Взимку сонце крізь плач сміється.Весняне сонце, як дівчини серце.Доки сонце зійде, роса очі виїсть.Досить одного сонця на небі.Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.І на сонці є плями.Не маю ні від сонця, ні від місяця.Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.Після дощу сонце засяє.Сонце — батько, місяць — вітчим.Сонце блисне — мочар висхне.Сонце - Бог, небо - не Бог.Сонечко в дорозі не спіткнеться.Сонце блищить, а мороз тріщить.Сонце іде на літо, а зима на мороз.Сонце на всіх однаково світить.Сонце світить на добрих і злих.Сонця в мішок не зловиш.Сонця решетом не вхопиш.Чим вище світло стоїть, тим далі його видно.Світить, та не гріє.Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.Від своєї тіні не сховаєшся.І найменший волос свою тінь кидає.Нема тіні без світла.Темно, хоч падай.Темно, хоч очі виколи.Темно, хоч татарву веди.Темно в хаті, як у горобину ніч.Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.Як листя жовтіє, то поле смутніє.
"О книги, найкращі порадники, найвірніші друзі"- писав Григорій Сковорода. Я теж так вважаю.
Книга існувала ще в незапам*ятних роках. Книга-це джерело мудрості і знань. Вона наш друг і ніколи від нас не відцурається. Вона допомагає всім, навіть тим, хто її не береже і не цінує. Звичайно, зараз існує мережа Інтернет, яка нам замінює книжку. Але навіть в Інтернеті не все є, бо про все може знати лише книга.
Цінуймо книги, бо вони наше джерело мудрості!
«Хотіла бути учителькою. Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних, ба — і все інше, що лише можна було, забирала я в себе, щоб стало колись капіталом і обернулося в хосен». (Це цитата про Марту )
"Знаю, що унаслідила по батькові нервову систему і його недугу, але що мені один день життя менше або більше! Не боюся смерті! З нею замовкне вся музика моїх нервів і те, що здавило їх звучність...«( Це про Софію) про Ганну не знайшла