Коло невеличкої хати рос вишневий садок. Життя у цьому селі живе - співають дівчата, йдуть плугарі. Біля цієї хати
вечеряє родина, у якій матір хоче повчати чомусь дочку, але співи соловейка не дають цього зробити. Він так гарно співає, що
і повчати доню матір не хоче. Вона покалала своїх маленьких діточоу спати тай сама задрімала, але соловійко не затих.
У цій поезії нібито все просто, але автор тут повчає нас кохати родину, природу. Вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди.
Про цей вірш Т. Шевченка літературознавцями написано багато досліджень. Надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. Вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами. Якою ж сильною була туга поета ш рідною Україною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! Чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? Про це мріяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися. Вірш став "візитною карткою" України — квітучої, мирної, співучої та доброї.
На мою думку, говорюща риба- це як біла ворона. Вона просто не така як всі. Дуже часто суспільство не приймає таких, які відрізняються від інших. По суті говорюща риба нічого ж поганого не робила, їй просто хотілося спілкуватися з іншими рибами, їй було все цікаво, але, якщо ти народився німою рибою, то і нема чого базікати. Тому і вигнали її свої ж. Інші риби тільки жахалися її здібностей говорити, і ніхто не підтримав її. Дуже тяжко бути не таким в суспільстві, але це не значить, що таким, немає в ньому місця. Я думаю, що такі, як говорюща риба, повинні жити і те, що автор вирішив, шо буде краще аби риба померла, мені не сподобалося.
Заповедь Ярослава Мудрого своим потомкам, актуальности вовсе не потеряла.
«Вот я и отхожу из этого мира, а вы, дети мои, живите между собой в любви … Если будете жить в любви между собой, и Бог будет с вами, и окучит под вас врагов ваших, и будете мирно жить. Но когда будете в ненависти жить, в ссорах и междоусобицах, то и сами погибнете, и землю отцов и дедов своих погубите, которую получили трудом великим» (Повесть временных лет).
1.Войовничий Федько
2.Поведынка хлопця
3.Покарання за вчинки
4.Повінь на річці
5.Задум Федька
6.Сміливий вчинок
7.Подяка
8.Федька не стало.
Мій улюблений міфічний герой - Геракл.Усі мене запитують "Чому?"Ви,мабуть, теж поставите це запитання.Що ж , спробую вам пояснити.
Геракл справжній герой передусім тому, що він нащадок самого верховного бога Зевса . Але через те , що підступна Гера затримала пологи Алкмени і прискорила народження Еврисфея , і Зевсу довелося визнати його своїм нащадком , то офіційно Геракл став героєм тільки тоді, коли зробив свої легендарні 12 подвигів