Тема: невільне становище рідного народу
Ідея:засудження байдужості людей до горя своєї Батьківщини.
Жанр: ліро-епічний вірш
Художні засоби:
епітети:<span>силу невблаганну,б<span>ратів рідних,<span>земля обітована,<span>золотоверхім місті</span></span></span></span>
метафори:<span>сліпої долі,з</span><span>аграло та й ущухло </span><span>Червоне море,<span>безрадісна пустиня,<span>отара безпричальна</span></span></span>
порівняння:<span>І ти колись боролась, мов Ізраїль, </span><span>Україно моя!,...</span><span>народами, що, мов леви в пустині,</span><span>рикали...,</span><span>народи </span><span>розбіглися, немов шакали ниці,</span><span>вихід із Єгипту,</span><span>немов потоп,<span>вдень ішов, мов туча грізно-біла</span></span>
<span>символи: <span> дух часу, <span>червоне море, <span>фараон, <span> заповіт новий</span></span></span></span></span>
<span><span><span><span>звертання: <span>ненависна чужинко</span></span></span></span></span>
<span><span><span><span><span>риторичні запитання:</span></span></span></span></span><span>Чи довго ще, о господи, чи довго </span><span>ми будемо блукати і шукати </span><span>рідного краю на своїй землі?</span><span>Коли скінчиться той полон великий,</span><span>що нас зайняв в землі обітованій?</span><span>І доки рідний край Єгиптом буде?</span><span>Коли загине новий</span><span> Вавілон?</span>
