Знаю,один пейзаж літтній.
Бегетіти — тривожно ревіти.
<span>Бовдури — густі клуби диму. </span>
<span>Боєва хоругов — бойовий прапор. </span>
<span>Вивіз — дорога, що веде на гору між високими стрімкими скелями. </span>
<span>Голосити — повідомити. </span>
<span>Дідицтво — володіння, маєток. </span>
<span>Дорічне — щорічне. </span>
<span>Засіка — штучна перешкода з повалених дров. </span>
<span>Збурення — зруйнування. </span>
<span>Кармазиновий — малинового кольору. </span>
<span>Котловина — котловина. </span>
<span>Копний майдан — майдан для громадянських зібрань. </span>
<span>Ломи — повалені вітром дерева. </span>
<span>Лучник — стрілець з лука. </span>
<span>Шилевий знак — стовп, що показує милі. </span>
<span>Обалити — повалити. </span>
<span>Перхати — пурхати. </span>
<span>Прецінь — одначе, все ж таки. </span>
<span>Пристати — погодитися. </span>
<span>Скиміти — щеміти, боліти. </span>
Грицько - сирота, жвавий, моторний, непосидючий, гарячковитий, має зіркі очі, знає татарську мову, пасе панську і селянську худобу, лише його любить і слухає страшний бугай Петрик.
Санько - єдиний син у матері, яка його дуже любить і опікає, мрійливий, спокійний, розважливий, визнає першість Грицика, має талант характерника,уміє подумки віддавати накази і навіювати прохання.
-Вірні друзі, ровесники, їм по 12 років, живуть у Воронівці. Сміливі, спостережливі, кмітливі, відчайдушні: володіють шаблею(дерев’яною),гарно на коні тримаються, у майбутньому стануть побратимами
<span>мій улюблений персонаж є героїня твору Мавка вона великодушна, міфологічна істота яка не може вмерти, адже вона, перш за все, лісова істота, яка наділена безсмертям. І хоч, закохавшись, отримує душу, вона житиме вічно, навіть перетворившись у вербу. З цієї верби вийде сопілка, яка буде промовляти до людей, намагаючись змінити їхнє життя.</span>Занапастив свою душу Лукаш, хоч і мав у серці свій «скарб», але був він, мабуть, значно меншим, ніж у Мавки. Ця людина не змогла «дорівнятись» до себе самої. Здається, що її життя було нікому не потрібне. Але ні, він «душу дав» Мавці. А значить, вона буде жити вічно
Краса ніколи не вмирає, особливо духовна краса. Вона перетвориться у щось інше, буде мати інші форми, ідеальні чи матеріальні, але не вмре. Це ро-вуміє Мавка, тому що це вона має в серці. І хай ми не побачимо живої Мавки, в нашій пам’яті назавжди залишиться її чудовий спів — спів сопілки, яким промовляє до нас її душа:
