без мови люди не могли передати свої почуття, вони не могли розповісти про щось без мови, тому мова з"явилася дуже давно, а книга-це почуття яке люди хотіли передати іншим у письмовому виді, ще книга передавалася у спадок(у багатьох родинах)і до нас надійшли дуже стародавні книги.Багато слів-чужинціт, тому що мова не стояла на місті, люди які жили на прикордоні, вони дуже багато чули інші слова, ще люди які їздили закордон, привозили в Україну іноземні нові слова.так, наша батьківщина знає багато слів і виразів-чужинців.Живою книгою природу називають тому що це неможливо записати, але коли подивишся туди,побачиш і дізнаєшся багато цікавого. Верно?)
Шевченко, був вільною духом людиною. Він писав про вільне та незалежне кохання, писав про кохання, яке карбуватиметься часом.
У своєму творі *тополя*, він висвітлив у головній героїні золоту пташку, яка гине у клітці. Хоч і на волі, але героїня гинула, гинула без вірного кохання, гинула за своїм коханим. Ніщо не могло зламати її віри та сподівань, ніщо не могло зламати її щирого кохання до коханого. Вона залишалась вірною своєму коханому.
Люди різняться не лише за своєю зовнішністю, характером, походженням, але й за іменами, прізвищами, по батькові. До речі, ці складники називають особовою назвою. Іван Якович Франко писав в одній роботі, що особова назва – вірний товариш, що супроводжує нас усе життя. Однак мало хто знає походження свого імені та його значення.
Імена людей – це часточка історії кожного народу. У них відображене все: побут, і вірування, і сподівання, і фантазія, і художня творчість. З раннього дитинства й упродовж усього життя жодне слово людина не чує так часто, як своє ім’я.
Більшість антропологів уважає: ім’я може впливати на особистість і, як наслідок, визначати деякою мірою долю кожного. Залежно від цього треба дуже обережно й відповідально підходити до вибору імені. Не бажано називати дитину на честь героїв улюблених телесеріалів чи іменем одного з батьків.
Обираючи ім’я, потрібно також зважати, якою мірою воно суголосне з іменем по батькові. Існують такі сполучення, що звучать досить смішно або їх важко вимовляти. Що ж , можливо, ім’я спрямовує нас, але людина сама повинна визначати мету й спосіб власного життя, гідно несучи своє наймення як своєрідну емблему особистості.
Уява і фантазія , мабуть дві найважливіші речі в нашому житті . Кожна людина має хоч краплину фантазії , але вона може цього не усвідомлювати . Своєї творчості не потрібно уникати її потрібно використовувати , адже це Божий дар . Своїм талантом можна поділитися з найрріднішими і незнайомими . Адже не кожна люди на бачить світ в "кольорах " у кожнога своя фантазія , свої думки але кожен має нею ділитися . Бо хтозна можливо саме ти в майбутньому станеш відомим письменником .