Аналіз:
Те що Хлопчина хотів піти в світ, побачити і попробувати ліпше життя але потім коли він все зрозумів доля і серце вирішили що він мусить бути в себе на рідній землі але все втрачено і нічого не повернути.
Стоит одинокая березка в лесу.Стоит гордо, всем деревьям показывает свою красоту.Деревья - дубы и сосны, смотрят на березу с высока и ругают ее за хвастовство.Крона у березки была зелёная, свежая.А у старых дубов и сосен блёклая и темная(цвет хаки).Однажды березка загрустила, соседи-деревья заслонили все небо мощными ветвями и солнышко не могло пробиться сквозь них.Березка всё чахла и чахла, а вскоре и совсем засохла.Пришел лесоруб и срубил дуб и 2 сосны.Небо снова освободилось от мощьных ветвей.Молодая березка расцвела, да некому было похвастаться своей красотой.Она продолжала чахнуть.В один из таких дней было солнечно, березка грустила,мимо проходил школьник Петя.Он любил все живое.Он остановился напротив березки и спросил:"От чего ты такая грустная стоишь, от чего такая чахлая?"Березка лишь наклонилась к мальчику и что-то ответила ему шелестом листьев."От того,Петенька, от того что нет у меня больше друзей, не с кем мне поговорить...", - ответила березка.Мальчик вдруг убежал куда-то, а через 5 минут вернулся с лопатой.Он стал выкапывать молодую березку и приговаривал:"У меня во дворе растет старый большой дуб.У него под боком растет березка.Отнесу-ка я тебя к ним."Петя, а они возражать не будут?" - вдруг задумалась березка."Нет, я с ними договорился!" - ответил Петя.<span>Школьник донес березку до двора и посадил.Уже прошло 7 лет.Березка состарилась, но так и стоит там и больше никогда не хвасталась своей красотой.</span>
Кольорові миші красиве справедливе чуйне повчає допомагає розвеселяє і раптом нявкнув кольоровий кіт кольорові миші
– Привіт, Алісо! Нещодавно я прочитала про тебе і твої неймовірні пригоди.
– Привіт! Тоді ти мене вже знаєш. А я тебе ще не знаю. Тож, давай знайомитись.
– Мене звати Наталя. я є ученицею п’ятого класу. Тобі не було лячно в підземній дивній країні?
– Звісно, спочатку було трішечки страшнувато. Згадую про чудодійні напої та їжу. Я була то великою, то зовсім крихітною. Я відкрила для себе багато такого, над чим раніше ніколи не замислювалась. А ти хочеш побувати у країні Чудес?
– Я думаю, що мені теж було б цікаво. Що корисного ти дізналася для себе?
– Я люблю спілкуватися з усіма. Та я зрозуміла, що “думати та казати – це не одне й те саме”. А зараз я поспішаю. Бувай!
– Бувай! Можливо, сьогодні після зустрічі з тобою мені присниться той чудовий сон. Там я буду блукати стежками країни Чудес, знайомитись з його дивними мешканцями, дізнаватись про неймовірні речі.
