1.Знання Максима.
2.Ошанливе ставлення боярина.
3.Подготовка до осади Тухлi.
4.Максим у ролi зрадника.
5.Смертельна пастка.
Рима - це коли рядки милозвучні і рядки співпадали між іншими і коли воно читається ми відчуваємо що тут присутна рима а точніше рядки останніми словами чимось похожі на інші. Марина - калина, парта - Марта, і так далі...
<span> Где твой... Где твой корабль?
Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
Хэ-хэй!
Припев:
На палубе матросо курили папиросо,
А над морскою гладью летали альбатросо.
От рома и чинзано матросо сыто-пьяно.
Матросам по колено глубины океано.
Корабль на якоре стоит в порту -
Я стремительно к нему бегу.
Завтра мы уходим в рейс
В мир неизвестных удивительных чудес.
Дан приказ "Поднять паруса!",
Курс по карте на Созвездие Пса.
Потух маяк, все ушли корабли
В путешествие весёлое вокруг земли.
Где твой... Где твой корабль?
Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
(Эскучо мэ!) Бум-бум! Ля-ля-ля-ля-ля!
Где твой... Где твой корабль?
Арива рива ла бомба!
Где твой... Где твой корабль?
(Эскучо мэ!) Хэ-хэй!
Припев.
Несколько дней корабли в пути,
От берега родного далеко позади.
Яркое солнце в голубых небесах
Бликами света играет в глазах.
Мимо кораблей проплывают киты -
С этими китами моряки "на ты".
"Полный вперёд, - приказал капитан, -
К чужим берегам экзотических стран!"
Где твой... Где твой корабль?
Где твой... Где твой корабль?
Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! (7 раз)
Припев:
На палубе матросо курили папиросо,
(Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй!)
А над морскою ладьёй летали альбатросо.
(Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй!)
От рома и чинзано матросо сыто-пьяно.
(Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй!)
Матросам по колено глубины океано.
(Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй! Хэй!)
На палубе матросо курили папиросо,
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
А над морскою ладьёй летали альбатросо.
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
От рома и чинзано матросо сыто-пьяно.
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Матросам по колено клубили океано.
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Где твой... Где твой корабль?
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Где твой... Где твой корабль?
Эскучо мэ!
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Где твой... Где твой корабль?
Арива рива ла бомба!
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Где твой... Где твой корабль?
Эскучо мэ!
(Хэй! Хэй! Хэ-хэй! Хэй! Хэй! Хэ-хэй!)
Хэ-хэй! </span>
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній — пам’ять про визначних історичних діячів, минуле, щирі почуття. Пісня неодмінно лунала при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято. Пісня допомагала в праці тав дорозі.
Існує давня легенда, у якій ідеться про те, що Бог обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця леге нда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха.
В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі, прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. Без рідної пісні, як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів.
Народну пісню треба берегти, бо в ній — невичерпні багатства душі нашого народу
його хіба що на налигачі тільки затягнеш, тяжко працював на маленькому клапті
землі, що ледве могла прогодувати
його сім’ю, а
книжки купував. Бувало,
на ярмарку люди, спродавшись,
і до шинку
заглянуть, а він — ні-ні. 1 замість того щоб, як годиться
доброму господареві, хильнути чарку-другу й заспівати веселої, він купить на
виторгувані гроші книжку з малюнками та так же на неї дивиться, так її рукою
гладить, немовби хтозна-яке добро
придбав! 1 вдома ввечері
потім марно лій переводить, луплячи очі в ту книжку. А для
чого то? Не пан же який, не піп, навіть не писар з розправи, а простий собі
мужик! Хіба то мужицьке діло книжки читати!.. Головне ж, і до школи малим не
ходив, а оповідали, що то п’яниця дяк із сусіднього села за шкалик горілки
навчив його на біду літери складати. І ото відтоді Артем — як розуму рішився. І
громади став ніби цуратись, усе, знай,
сидить у своїй хаті,
пучкою по рядках у книзі водить і
губами ворушить. Ні, чисто тобі здитинився дядько!.. Проте, коли його жартома
питав хто, що він там у тих книжках знайшов, Артем охоче розповідав. І сміялися
ж потім люди, переказуючи один одному, як Артем вичитав у книгах, що японці,
приміром, збирають по горах пташиний
послід і тим
послідом землю угноюють,
а котрий японець багатіший, так
той і оселедцями свою землю здобрює.
А найбільше любив про птахів оповідати. І
тут же й сам «голос міркував, немовби радився з кимось.