1. Філософсько-ліричний вступ
Шевченко розкриває типи правлячої верхівки
2. Шевченко летить в Україну
3. Шевченко летить над Сибіром
4. Ліричний герой прилітає в Петербург
<span>5. Ранок у царських палатах.</span>
1) Хто така Хуха-Моховинка? Це дорий лісовий дух, якого бачуть тільки добрі люди.
2) Де народилася Хуха-Моховинка? У лісі.
3) Де живуть лісові хухи? Під корінням дерев.
4) Хто зруйнував хатку Хухи Моховинки? Дроворуб.
5) Де перезимувала Хуха-Моховинка? У хліву.
6) Хто жив у хліву? Кози.
7) Яка була дівчинка? Вона була гарнесенька, булява, з голубими очицями.
8) Яке нещастя трапилося у хліву? Коза запуталася у сітці.
9) Хто їй допоміг? Хуха-Миховинка.
10) Що зробив дід, коли дізнався про те, що діти грають з Хухою? Дістав сокиру й вдарив їй по нозі.
11)Чому Хуха-Моховинка допомогла діду? Тому що вона була добра й не пам`ятала зла.
12) Як стали називати Хуху- Моховинку? Хатньою хухою або Кривенькою Моховинкою.
Події відбуваються 1241 року. Боярин Тугар Вовк прибуває з дочкою Мирославою у Тухольщину в Карпатах, де князь подарував йому землі. Максим, син місцевого старійшини Захара Беркута, та боярська дочка закохалися, — та Тугар Вовк категорично проти їхніх стосунків.
Боярин, намагаючись узурпувати владу, вступає у конфлікт з общиною тухольців, які звикли жити незалежно. Протистояння досягає апогею, коли Тугар Вовк під час ради вбиває Митька Вояку, котрий мав свідчити проти нього, — і громада проганяє вбивцю. Залишивши загін воїнів охороняти свій дім, боярин з Мирославою їде до монголів, на сторону яких переметнувся ще під час битви на Калці.
Згодом Тугар Вовк супроводжує десятитисячне монгольське військо під командуванням Бурунди-бегадира, яке вирушило на тухольський перевал. У зіткненні з передовими монгольськими загонами Максим Беркут попадає в полон. До тухольської общини прибуває підмога з сусідніх громад, а також Мирослава, яка переказує план Максима по перемозі та знищенню монголів.
Тухольці пускають загарбників у долину села, і перекривають вихід. Монголи безуспішно пробують прорватися. А невдовзі за порадою Захара Беркута перекрито потік, — і долина села, в якій знаходяться монголи, починає затоплюватись. Бурунда пропонує обміняти життя Максима на свободу, але йому відмовляють. Тоді він замахується, щоб вбити полоненого, але Тугар Вовк відрубує йому руку, рятуючи Максима.
Тугар Вовк, Бурунда та десятитисячне військо монголів мертве, а Максиму вдається врятуватись. Відчуваючи що помирає, Захар Беркут виголошує пророчі слова: громадську єдність, завдяки якій було здобуто перемогу, буде втрачено, — лихі часи настануть для народу, але з часом відродиться вона, і настануть щасливі часи її відродження. У кінці твору автор риторично запитує, чи не настала та щаслива доба, про яку, помираючи, говорив старий Захар Беркут.
Є різні види мистецтв: література, кіно, малювання, музика, та багато інших. І кожен з них по різному гарний. Література тебе розвиває, мотивує. Музика рослаблює. В малюванні ти можеш показати що у тебе на душі. В кіно ти можеш побачити свого улюбленого актора. Але мені найбільше подобається музика тому що ти можеш задуматися про слова, мелодію цієї пісні. Що автор хотів сказати цим? Що він хотів мені передати цими словами? І кожен раз коли я слухаю ту чи іншу пісню я думаю що ж автор хотів сказати мені?
Тим більше бувають різні види музики. Можна підібрати під настрій.
Ось чому мені подобається музика
Зрада… Чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. Зрада – це майже як смерть. Смерть довіри та близькості. Зрада – то ніби навмисне приниження близької людини.
Що саме є зрадою? Адже всі ми часом обманюємо близьку людину, але зазвичай то не є зрада, лише спроба не образити або небажання посваритися. На мою думку, зрада – це свідомий обман очікувань людини на рахунок тебе. Наприклад, ти впевнюєш того, хто вважає тебе другом, що обов’язково підеш з ним до лікарні, бо він дуже хвилюється, але вже в той момент знаєш, що нікуди не підеш та навіть не попередиш. Тобто зрада – це свідома брехня про те, що людина може на тебе розраховувати.
Так у всьому – у дружбі, коханні, на роботі – у будь-яких стосунках між людьми. Рано чи пізно, про зраду стає відомо, і зрадженій людині буде дуже боляче, бо вона знатиме, що довгий час до неї ставилися нещиро.
Чому люди зраджують? Мабуть, на те існують дві основні причини. Перша – людині байдуже, що іншому буде боляче. А друга – в неї бракне сміливості сказати прямо, що вона більше не кохає або не хоче спілкуватися якраз через те, що боїться зробити боляче небайдужій людині, з якою не хоче продовжувати стосунки.
Кажуть, найгірша зрада – то зрада самого себе, своїх поглядів та бажань. Людина ставить свої справжні потреби нижче тих, що нав’язують їй ззовні. Відмовившись від себе, можна отримати гроші, популярність або ще щось, але якщо це насправді не те, чого ти хочеш, який в них сенс?
Зрадники жили у всі часи. Часто знаходилися люди, які заради власної вигоди відчиняли браму рідного міста ворогам. Та мені здається, це правда, що на чужому нещасті щастя не збудувати. Завжди важко судити про такі поняття як зрада. Можливо, у людей є виправдання за зраду, проте душевний біль зрадженої людини буде жити в її серці завжди. Та ніхто й не каже, що життя – проста штука. Я сподіваюся, що чесність і щирість у стосунках між людьми допомагають уникнути зрад.
