У творає Т. Шевченка дуже актуальною залишається тема матері та її любові до своєї дитини. Найбільше мені припала до душі його картина "Голова матері", яку він змалював у К. Брюллова, додавши у неї свої елементи. На ній зображена жінка, мабуть, мати Шевченка, яка переживає за свого сина. До речі, у багатьох творах митця провідною темою є любов матері та свого сина. Можу сказати, що у творі "І виріс я на чужині" Шевченко з палкою любов'ю згадує свою матір, яка
《Мене малого і вночі
На свічку Богу заробляла;
Поклони тяжкії б’ючи,
Пречистій ставила, молила,
Щоб доля добрая любила
Її дитину... 》
У цих рядках він розповідає про те, як про нього піклувалася рідна мати. Вона була готова усе робити для свого сина, щоб йому ні в чому не було потреби, готова була робити все, щоб її син мав гарну долю.
Також у творах Шевченка згадується не тільки його рідна мати. Наприклад, у творі "Наймичка" розповідається про долю дівчини-покритки, яка народила свого сина поза шлюбом. І для того, щоб він мав гарну долю, вона підкидає свого сина бездітній сім'ї, а сама влаштовується працювати до них наймичкою. Ні, ми не можемо сказати, що вона не любила свого сина, навпаки - вона бажала, щоб її син не був серед інших центром приниження, бо він - дитина-байстрюк. Ганна призналася своєму синові, що вона його мати, тільки у кінці, бо берегла цю таємницю рік за роком. Вона робила це для того, щоб зберегти стосунки зі своїм сином та наймачами, бо ніхто не знає, як би відреагували вони - прийняли цей факт до себе, чи навпаки - через образу перервали стосунки.
《 Прости мене! Я каралась
Весь вік в чужій хаті…
Прости мене, мій синочку!
Я… я твоя мати.. 》
