1)на 4 періоди2)В.Ширяєва К.Брюллова Котляревським Франком А Яковом де Бельманом3)Поема Катерина Слепая Назар Стодоля Причинна Тополя Утоплена На вічну память Котляревському До Основ'янинка5)орієнтація на весь український народ на весь обшир України прагнення згуртувати народ навколо важливих суспільних ідеалів антикріпосництва демократичного ладу національної самосвідомасті 6)Думи мої думи мої,Тополя По діброві вітер віє,Заповіт Садок вишневий коло хати і т д 7) балада Тополя9)До Основянинка Гайдамаки змалювання долі людей боротьбу народу проти польської шляхти ітд всьо я змучилась
• Вік живи — вік учись. • Наука в ліс не веде, а з лісу виведе. • Учись змолоду — пригодиться на старість. • З усіх скарбів знання найцінніше, тому що воно не може бути ні вкраденим, ні загубленим, ані знищеним. • Здобудеш освіту – побачиш більше світу. • Учитись ніколи не пізно. • Знання багато місця не займає. • Не соромно не знати, соромно не вчитись. • Пташка красна своїм пір’ям, а людина – знанням. • Спочатку аз та буки, а потім підуть і науки. • Корінь навчання гіркий, а плід його солодкий. • Гарно того навчати, хто хоче все знати. • Грамоті учиться — завжди пригодиться. • Книга вчить, як на світі жить. • Без науки нічого не прийде в руки. • Учи другого і сам помудрієш. • Наука не мука, за плечима не носить. • Шануй учителя, як родителя. • Щоб других навчити, треба самому вміти. • Найвища школа — саме життя.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/prisliv-ya-pro-shkolu/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
У думах народ оспівує мужність і героїзм захисників рідної землі у боротьбі проти ворогів, засуджує жорстокість загарбників, а також утверджує моральний ідеал людини.
Кращі духовні якості людини втілює в собі героїня однойменної думи Маруся Богуславка. Це не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки. Доля цієї жінки дуже складна. Потрапивши в турецьку неволю, вона стає дружиною султана. Але забути рідну землю Маруся не може, мабуть, тому і знає, що сьогодні у нашій землі християнській Великодня субота, а завтра святий празник. Але, незважаючи на своє важке життя, ця жінка не втратила доброзичливості і співчуття. Вона ставиться з розумінням і добротою до бідних невільників, що "тридцять літ у неволі пробувають, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають". Маруся відмикає темницю і випускає на волю бідних невільників, коли її чоловік від'їжджає до мечеті. Так вона може прислужитися Батьківщині, образ якої плекає в своєму серці.
Але повернутися додому Маруся не може, бо вже "потурчилась, побусурменилась". Саме тому вона просить козаків передати батькові, щоб не викупав її, дівку-бранку, з неволі. В цьому — трагізм і складність цього образу.
Ні так як ти учень Ти маєш виконувати всі свої обовязки учня.
1. А обернися, син! Диви, ти смішний який! Що це на нас за попівські підрясники? І так всі ходять в академії? — Такими словами зустрів старий Бульба двох синів своїх, що приїхали додому до батька.
2. — Стійте, стійте! Дайте мені розгледіти вас гарненько, — продовжував він, повертаючи їх, — які ж довгі на вас свити! Які свити! Таких свит ще і на світі не було. А побіжи котрий-небудь з вас! Я погляну, чи не впаде він на землю, заплутавшиья в поли.
3. — Дивися ти, який пишний! А чому ж не сміятися?
4. Ах ти, сякий-такий син! Як, батька?..
5. — Як же хочеш ти зі мною битися? то хіба на кулаки?
6. — Ну, давай на кулаки! — говорив Тарас Бульба, засукавши рукави, — погляну я, що за чоловік ти в кулаці!