Епітети:дідок старесенький;мокрі ниви, і порожній шлях.
порівняння:люди як нові;струшується сад, як парасолька.
Мелашка
<span>Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на </span>
<span>червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, </span>
<span>як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, </span>
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та
<span>червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні </span>
<span>брови, густі-прегусті, як шовк. </span>
<span>Лаврін </span>
<span>Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились </span>
<span>привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, </span>
<span>рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на </span>
<span>матір.</span>
<span>Вірш М. Рильського «Солодкий світ!» сповнений радості життя, розуміння його привабливості й неповторності. Особливо цінні вияви справжніх, чистих почуттів («погляд, ніби пролісок несмілий», «ніби спогад нерозумно-милий»). Мабуть, треба пройти довгий шлях мук нерозуміння, щоб поцінувати те, що є, відкрити для себе «солодкий світ».</span>
Кири́ло Кожум'я́ка<span> — образ народного богатиря-змієборця з героїко-фантастичної казки, поширеної на теренах східнослов'янських етносів з часів Київської Русі. Вперше зафіксована київським літописцем у </span>Повісті временних літ<span> під 6501 (</span>993) роком. Кирило Кожум'яка — символічне втілення богатирської сили слов'ян. Образ легендарного богатиря широко оспівано в українській літературі (О. Олесь<span>, </span>І.Кочерга<span>, </span>П. Тичина<span> та ін.).</span>
