"Давно це було. У селах під солом’яними стріхами стояли хатинки. Маленькі віконця, наче здивовані оченята, поглядали на рідні подвір’я. Жили в тих хатинках наші прадідусі та прабабусі. Жили собі у злагоді тихо, неквапливо, особливо взимку.
Якось пізнім вечором йшов стежиною повз сільські подвір’я художник. Щойно випав сніг. Він скрипів під ногами, переливався срібно-голубими барвами під місячним сяйвом.
Ураз художник уповільнив ходу й зупинився, вражений тишею та красою зимового вечора.
Зупинився, прислухався, придивився. Побачив він «заквітчані» інесм дерева, хатинку під пухнастою шапкою снігу, з-під якої блимали гарячі вогники віконець. Замилувався.
Помандрував його погляд за вогниками аж на самісіньку гору, де відпочивав стомлений роботою вітряк, і здалося йому, що хатинки танцюють повільний новорічний танок. Відчув художник мінливу тишу. Все затихло, не ворухнеться.
Золотавий місяць гойдався, ніби наспівував пісеньку для зірочок: «Спи, моя зіронько, спи...».
<span>Прийшов художник додому і намалював живописну картину чарівного сільського пейзажу." </span><span>(Елла Бєлкіна)</span>
Що вже з Енеєм розмовляли
І говорили все на -ус:
Енея звали Енеусом,
Уже не паном – домінусом.
Себе ж то звали – троянус.
1.Я зробив те, що кождий на моїм місці зробив би
2.будь певний, що скоро се коли-будь буде в моїй силі, то боярин Тугар Вовк
3.– Життя в неволі нічого не варте, – відказав Максим, – краща смерть!
4.цілуючи його бліді, спечені уста
5.твердість Максимової вдачі і його велику любов до свободи
Ответ Б ."<span>взялись чортяки, схопили його та й почепили на найвищій гілляці"</span>