Симпатии: любив читати, допомагав іншим, добрий, веселий, не смутний.
Антипатии: не виявлено.
Можна впевнено сказати, що життя Лесі Українки — це подвиг. Поетесі
довелось рано зустрітися з нещастям, яке підкралося до неї у вигляді
страшної хвороби і зробило з неї фізично слабку людину. Та мужня жінка
не здавалася. Палка любов до Вітчизни, віра в народ — цілющі джерела, з
яких брала вона життєві сили.
Наймогутнішою зброєю поетеси стало
слово. Словом можна підтримати, повести за собою на бій за краще
майбутнє. Праця поета важка, та вона сповнена благородної краси. Поет
повинен служити народові до останнього подиху.
Такий герой поеми
"Давня казка". Слово — його наймогутніша зброя. Словом поет зумів
присоромити ціле військо й викликати в душах воїнів завзяття. Зв'язок
поета з людьми такий тісний, що людський стогін озивається луною в
поетовому серці. Його бунтарські пісні здатні викликати повстання.
Багатий
граф, якого лякає війна з народом, намагається зробити поета своїм
прислужником. Він пропонує йому життя в розкоші й славі, тільки народний
співець повинен забути "різні вигадки лукаві". "Не поет, хто забуває
про страшні народні рани", — чує граф у відповідь.
Кинутий до в'язниці, поет продовжує служити людям, його слово допомагає повстанцям у війні за кращу долю.
Щедрик щедрик
дайте вареник
дайте ковбаску
та всячену пасху
пива смачненьке
сало солоденьке
Щедрик Щедрик щедрівочку
дайте пж пятсоточку
Ідейно-художній аналіз
Вірш написаний 1911 року і за деякими джерелами є першим друкованим віршем Павла Тичини. 1911 рік - це лише період становлення майбутнього поета, як особистості, рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста.
Вірш не належить до жодної збірки, пізніше входить до збірки „Сонячні кларнети”.
За жанром – це шедевр інтимної лірики.
Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних емоцій відчуття кохання
Ідейне навантаження вірша не чітке, тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, отже, уславлення гармонії.
Ліричний герой сповнений почуттів, він звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що і він, він закликає до рішучості, проте сам, не виявляє рішучості, лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а закохані, очевидно, бачать спільні образи. І тому риторичне питання початку вірша трансформується в риторичне ствердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях!
Головних героїв тут цілий ряд. Безперечно, спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть бездіяльна, бо просто спить... але і у своєму сні вона – це все для ліричного героя. (Чи не буде збоченням будити вночі дівчину, яка мирно спить?! але хіба дії закоханого можуть бути логічними?
Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними питаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині простір ширшає – це вже гаї, вони сплять, але „все бачать крізь тумани”. Простір враз стає глобальним – місяць, зорі... а потім швидше звуковий образ ..”солов’ї” (цікаво, хто бачив вночі солов’я?!), але як же вночі вони співають..))
Навіть у такого красномовного лірика , як наш герой не вистачило слів виразити , як же вони співають: „А солов’ї ...” Красномовні три крапки, чи не так?
Художні засоби , які наявні в цьому вірші традиційні для інтимної лірики. Але головним, я вважаю – протиставлення. Природа-людина, в даному контексті повна співзвучність. Риторичне запитання, риторичне ствердження, звичайно ж, епітети, метафори. Присутня синекдоха „дідугани” (дерева)
<span>Римування: </span>
Яскраво виражений чотиристопний ямб з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне (перевірте)
<span> Кохання не потребує слів, це надзвичайно тонке почуття, яке досить часто брудниться словами, пафосність тут недоречна, вона дратує. Якщо вже і писати про кохання, то саме так, без од и дифірамбів на адресу об’єкта почуттів, а так просто и щиро, я повірила почуттям цього юнака, він досить щирий в них, коли кохаєш, то все навколо змінюється, оживає, і насамперед змінюєшся сам!</span>
Василь Голобородько у своїх поезіях викорістовує епітети - "зелене волосся дощу", метафори - "уплетена дорога", анафора - "хто напасеться", порівняння - "уплетена річка,наче блакитна стрічка", повторення - "дощ"