<span>У поезії "Каменярі" Франко змалював символічний образ невтомних працівників-каменярів, серед яких був і сам автор. У поезії усі каменярі скуті залізними ланцюгами, стоять перед високою залізною скелею. Це був символ старого суспільного експлуататорського ладу, який на свої очі бачив Франко. А каменярем Франка називають за цей високопіднесений твір, де він піднімає тему гноблення українського народу, але в той же час має надію, що : "І щастя всіх прийде по наших аж кістках".</span>
На Олеся, як і раніше, діти казали "дивак", але з доброю усмішкою. Федько подружився з Олесем. Він його почав краще розуміти. Дід Прокіп після цього випадку подобрішав, бо замислився над своїм ставленням до коней та інших. Але дід все-таки не перестав навчати Олеся "пробивати собі дорогу ліктями", бути більш активним.
Кульмінація — момент найвищого піднесення, напруження, розвитку конфлікту.
Мені найбільше сподобався герой твору хлопець на і"мя Павлусь. у ньогої був дід Андрій, який привчав хлопця до лицарського ремесла. Навчав хлопця їздити на коні, кидати спис та внкар, орудувати шаблею та розповідав різні цікаві історії про їхні пригоди. ще в ньго були сестра Ганнуся, батько, мати і старший брат Петро, але він вже пішов на Запоріжжя.
Якось у село ввірвались татари, запалили хати та почали ловити дітей. мати та дід хлопчини загинули, а Ганну та батька захопили у полон.
Павлусеві довелося виявити велику сміливість, витримку, кмітливість, щоб потрапити в Крим і знайти спосіб урятувати сестру. У які б скрут ні обставини не потрапляв хлопець, він ніколи не втрачав почуття людської гідності, не зраджував християнської віри. Це допомогло йому вистояти й досягнути мети, незважаючи на його молодий вік.
