Як я ставлюся до тих хто цурається свого роду, свого народу
Я вважаю, що ті, хто цурається свого роду, свого народу - нещасні люди. Вони наче дерева без коріння. Як то перекати-поле, що котиться куди вітер повіє. Адже кожна людина не з'явилася на цей світ з незвідки. Всі ми - нащадки наших пращурів, остання ланка довгого ланцюга поколінь. А якщо людина не цінує свого роду, то вона самотня і нещасна, хоча й не усвідомлює цього. Тому мені шкода цих людей. Шкода, що вони не розуміють того, чого самі себе позбавляють.
Настя працьовита ,релігійна,любяча мати,добра і покірна.Вона завжди бажала щастя для Марусі,хотіла видати іі замуж за Василя але залежність від рішень чоловіка змусила покоритися його волі
У Насті починається весілля з коханим, але у село приходять татари і беруть її у ясир. Далі - довгий шлях через степ, кровава дорога, під час якої Лісовська знепритомніла. Прибула до Кафи, де навчалася. Її купили за чудову вроду у підданні Сулеймана. Спочатку Настя - проста служниця, але після зустрічі з повелителем потрапляє у гарем.
У журналі «Світ» І. Франко друкує ряд своїх поезій, що ввійшли потім у збірку «З вершин і низин». Після припинення виходу журналу «Світ» І. Франко змушений був заробляти на шматок хліба у «Ділі» та в «Зорі» — народовських органах. У цей період І. Франко публікує в журналі «Зоря» історичну повість «Захар Беркут», велику статтю «Іван Сергійович Тургенєв».
<span> </span>