Франко просидів у в`язниці майже дев`ять років і написав твір "Каменері" і з того часу його називають каменярем
Олімпійські боги:
Зевс (Зевес або Юпітер) – верховний бог, бог блискавки і грому.
Юнона (Гера) – богиня шлюбу, його дружина.
Венера (Афродита) – богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея.
Еол – бог вітрів, брат Зевса.
Нептун – бог моря, брат Зевса.
Вулкан – бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери.
Меркурій – бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.
Земні герої:
Еней – троянський цар, син Венери й Анхіза.
Анхіз – цар Трої, батько Енея.
Низ та Евріал – троянські воїни.
Дідона – цариця Карфагена.
Латин – цар Латинської землі.
Амата – його дружина.
Лавінія (Лавіся) – їх дочка.
Турн – цар рутульський.
Еванд – цар аркадський.
Палант – його син. (Еванд і Палант – союзники Енея у його війни проти Турна).
Сівілла – жриця бога сонця Феба.
Усьому свій час-так казав дід капуш
ще можна сказати що потрібно берегти природу
треба бути добрим і не злитися на інших
Думи мої, думи мої,
<span>Ви мої єдині, </span>
<span>Не кидайте хоч ви мене </span>
<span>При лихій годині. </span>
<span>Прилітайте, сизокрилі </span>
<span>Мої голуб'ята, </span>
<span>Із-за Дніпра широкого </span>
<span>У степ погуляти </span>
<span>З киргизами убогими. </span>
<span>Вони вже убогі, </span>
<span>Уже голі... Та на волі </span>
<span>Ще моляться богу. </span>
<span>Прилітайте ж, мої любі, </span>
<span>Тихими речами </span>
<span>Привітаю вас, як діток, </span>
<span>І заплачу з вами</span>
Князь Ігор — головний герой пам'ятки. Він воїн, політичний діяч Русі. Здійснив свій подвиг в ім'я рідної землі. Не маючи можливості взяти участь у поході проти половців у 1184 році, князь Ігор, запальний, честолюбний, побоюючись підозри у небажанні виступити проти половців, вирушив у похід самостійно. Незважаючи на затемнення сонця, лиху прикмету, князь не повернув додому, промовив воїнам слова, що стали крилатими: «Браття і дружино! Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути».
<span>Ігор закликав русичів або «голову свою положити, або напитися шоломом з Дону». Раптовість нападу на ворога важила дуже багато. І в п'ятницю, 10 травня, русичі розбили половецькі війська, взяли великі багатства: «золото, і наволоки, і дорогі оксамити». Але автор наголошує, що не багатство було основною метою походу. Князь Ігор узяв собі тільки почесні військові клейноди — «черлен стяг, біла коругов, черлена гілка, сріберне ратище». </span>
<span>Другого дня хоробро билися Ігор та Всеволод. Битва була жорстокою, сили були нерівні. Князі Святослав Ольгович і десятилітній син Ігоря Олег загинули: «молоді два місяці, Олег і Святослав, тьмою там заволоклися і в морі потонули». Князя Ігоря було взято у полон. </span>
<span>Епізод утечі Ігоря з неволі надзвичайно поетичний, емоційний, напружений. Йому передували вагання князя: «Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поле мірить од великого Дону до малого Дінця». Природа наче відгукується на мольбу Ярославни, всієї Руської землі й допомагає князю: «Дятли стукотом путь до ріки вказують, солов'ї веселими піснями світ просвічають». </span>
<span>Услід Ігорю помчали половецькі хани Гзак і Кончак. Картини втечі порівнюються автором з перебігом подій у казках: князь «на бистрого коня метнувсь і скочив з нього сірим вовком... Полетів соколом над млою...» </span>
<span>Даремно переживав Ігор. Русичі радіють поверненню князя: «Землі раді І городи веселі». Так автор хоче показати спільність інтересів усіх руських лніщей. </span>
<span>«Слово о полку Ігоревім» пройнято ідеєю патріотизму, закликом до князів об'єднатися перед навалою ворога, перетворити Київську Русь на могутню монолітну централізовану державу. Утвердженню цієї думки підпорядковано й розкриття найкращих рис головного героя, найдорожчого духовного скарбу нашого народу — «Слова о полку Ігоревім».</span>