Http://ycilka.net/tvir.php?id=600
Основна проблематика твору Ю. Федьковича «Три як рідні брати»<span>Юрій Федькович написав понад шістдесят прозових творів, у яких автор порушив проблеми буковинських селян, безправного трудового народу, жовнірів цісарської армії. Він підносив голос протесту проти соціальної і родинної нерівності, возвеличував волелюбство, оспівував гордих і сильних людей. У повісті «Три як рідні брати» Федькович змалював реалістичні картини рекрутчини та поневірянь жовнірів. Правдиво показане горе й нещастя, які рекрутчина принесла до селянської родини. З горя захворіла мати вдома, ридають сестри, горюють брати. «А дома сум та плач», — такими словами автор виразив запальний настрій, що панував у родині. Далі Федькович описує життя Івана-бранця. Жорстока муштра, палична дисципліна, приниження людської гідності, знущання, залякування, — такою була атмосфера в цісарській армії. В камерах «дехто лає, дехто б’є, декого другі б’ють». Змальований у повісті й офіцер, капітан-садист. Він сердитий, недобрий, грубий, агресивний. При розмові не дивиться на солдат, вважаючи їх негідними уваги.Показав Федькович життя селян. Вдова помирає з голоду та холоду. Дочки наймитують «…у таких панів, … що і до церкви не пускають», не те щоб подбати про хвору матір. Автор показав, що підневільна праця була суспільним і морально-етичним злом. Намітилася у творі і класова структура тогочасного села, вимирають із голоду, страждають у невилазних злиднях, тяжко працюють бідні наймити, а сільські глитаї збагачуються за їхній рахунок. У повісті знайшли відображення й антицерковні мотиви. Піп забирає у тяжкохворого Івана за все, що в нього було. Священик байдужий до людського горя, жорстока і немилосердна людина, бо зміг сказати Іванові: «Чорт по твоїй душі!Юрій Федькович порушив у творі проблему родинних стосунків. Іван — люблячий син, уважний брат. Його дуже засмучує лист брата Онуфрія. Вирвавшись у відпустку, голодуючи сам, купує гостинці рідним. У недавно перехворілого десь береться сила, коли він побачив умираючу від голоду й холоду матір. «Для рідної неньки борзо дрівця рубаються». Іван — людина великої душевної краси, та ці душі спотворювала погоня за наживою. Таким є дядько Івана Андрій. Родинні стосунки для нього нічого не важать. Тільки б вижити самому. Дядько Андрій забирає в сестри останню корову.<span>Дружба, взаємовиручка, солідарність — проблеми повісті «Три як рідні брати» Хоч і на родинному тлі, а показав Федькович прагнення простих людей боротися, жити вкупі у мирі та злагоді. Стверджував письменник,що має бути братерство різних національностей, пропагував доброту та щирість у взаєминах. Із змалює автор своїх героїв, милується їхнім благородством, утверджує їх моральне право на людське щастя.</span></span>
Загадка Відгадка
П'ять братів: віком рівні, ростом різні. пальці
Що можна побачити із заплющеними очима? сон
Ношу їх багато років, а полічити не можу. волосся
Прозорий, мов скло, не вставиш у вікно лід
З лілки на гілку стриба, мов комашка, легка й моторна, проте не пташка. білка
Хто вміє на всіх мовах говорити? луна, відгомін
Сім братів, однакового міку, імена різні дні тижня
Вельмишановний великий княже Ярославе!
<span>Звертаюсь до тебе з далекого XX століття. Я живу на твоїй і моїй рідній землі, але тепер вона називається не Київська Русь, а Україна. Прочитала недавно п'єсу Івана Кочерги «Ярослав Мудрий», де розповідається про важкий період твого життя і правління. Іван Кочерга відкрив нам завісу на моральні цінності наших далеких предків, їхні ідеали. Твій образ змальовано з великою повагою, яскравістю й любов'ю так, що він не може не збентежити душу читача. Я була дуже вражена тим, що в історії бувають такі далекоглядні, вольові, розважливі і мудрі особистості. </span>
<span>Тобі довелося покласти багато сил, щоб зберегти єдність країни, злагоду серед народу. Був ти, княже, жорстоким і добрим, мудрим і терплячим у досягненні своєї мети. Мені у серце запали такі твої слова: </span>
<span>Да буде мир! І Богом я клянусь, </span>
<span>Що кожного вразить моя сокира, </span>
<span>Хто збаламутить Київ наш і Русь, </span>
<span>Хто осквернить насильством справу миру. </span>
<span>
Зараз нам не вистачає таких державних діячів, тому в країні панує розлад, занепад економіки, науки і культури. Для тебе, великий княже, «...в житті ясніше всіх скарбів людини честь і мужа вірність сяє...». О, якби зараз у людей були такі великі і чисті серця, то, може, й життя було б більш радісним і щасливим. У важкі часи розкривається душа людини, тоді видно, які ідеали вона сповідує. За честь вважаєш ти, що в жилах твоїх тече кров рабині — то кров твого народу. Ти наш батько. Ми вчимося на прикладі твого життя бути чесними, здатними на самопожертву ради Батьківщини, як ти нам заповів: «І, поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь!» Ми побачили, що «береться мудрість... із шукань і помилок гірких». </span>
<span>
Навколо тебе були люди добрі і злі. Учений монах Сильвестр теж зробив велику справу для нашої держави, переклавши і переписавши багато рукописів. Молодь він виховував на ученні Христа: «Тільки Бог царів і царства судить. Лиш він один далеку бачить путь, якою йдуть царі і прості люди».
Пригадуєш, як ти казав? </span>
<span>І добрій книзі більше я радію, </span>
<span>Ніж золоту в коморі. </span>
<span>Мені боляче за наш народ, бо зараз мало хто шанує науку і культуру, книжки, за які ви платили золотими монетами, в які вкладали багато сил. Образ Микити підтверджує, що ви, наші предки, були людьми чесними, порядними, шляхетними, У розмові з Сильвестром Микита каже: </span>
<span>З пергаменту недовго зчистить ваду, </span>
<span>Лиш з совісті не зчистити її. </span>
<span>Спочатку Микита ненавидів тебе, Ярославе, за смерть свого батька. Але коли він зрозумів твою мету створення єдиної могутньої держави, то пробачив тебе. Із ворога Микита став твоїм вірним помічником і другом. </span>
<span>Ми, твої нащадки, дуже вдячні за мудрий життєвий досвід, який долетів до нас крізь віки. І ще не раз зустрінеться нам твій образ на сторінках історичних романів</span>