<span> Хлопчики якi врятували лося з ополонки обидва були плечисті, схожі один на одного як два грибка з широкими, добрими, м'якими особами. </span>
<span>Вони милувалися навколишнім пейзажем і їм подобалося те, що вони перед собою бачили, так як їхнi обличчя ставали ще м'якше. </span>
Брати були небайдужі до чужої біди. Коли вони оглянули річку своїм поглядом і побачили потопаючого лося, відразу кинулися йому допомагати.
Старший відважний і розсудливий миттєво зміркував, що треба робити і став рубати лід, щоб прокласти прохід до берега. Коли лось вибрався з крижаного полону, діти дивилися на нього зачаровано, не вірячи, «що допомогли врятуватися цьому великому звірові».
Коли я читала епізод, в якому хлопці визволили лося з крыжаного полону, я дуже хвилювалася за маленьких сміливців і в той же час захоплювалася їхньою мужністю.
Їх дядько Шпичак був кругленьким, в розтоптаних чоботях в яких тонув мало не по пояс. Стежив з-за дерев за хлопчиками, які рятували лося, і не допоміг. Байдуже спостерігав, а потім вистрілив в беззахисну тварину. Шпичак - боягуз, боїться відповідальності, думає, як замести сліди. Це злий чоловік, який нікого не любить, для нього нічого немає святого. Якби зникли такі люди, світ став би світлішим і набагато краще.
<span> Мені сподобалась розповідь. Тому що неможливо залишитися байдужим до подій, описаних автором. Я сподіваюся, що він допоможе нам виховати в собі дбайливе ставлення до природи.</span>
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
<span> У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: <span>безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він </span><span>оживає в пісенних рядках</span></span>
План
1. Ліпша хушка - Моховинка;
2. Хухи бувають різними;
3. Хатинка Моховинки;
4. Непомітна Моховинка;
5. Підзимок;
6. Дивний стук;
7. Плач сосни;
8. Страх лісника;
9. Біда Моховинки;
10. Пошук хатинки;
11. Козячий хлівець;
12. Сподівання на повернення;
13. Нещастя кізки лиски;
14. Спроба порятунку;
15. Порятунок вдався;
16. Весела Моховинка;
17. Біль Моховинки;
18. Пошук тимчасової хатинки;
19. Гарне життя;
20. Біда злого діда;
21. Добре серце Моховинки;
22. Порятунок;
23. Розмова Моховинки з дідом;
24. Наляканий дід;
25. Доброта Моховинки;
26. Щира допомога Моховинки.
Ответ:
В рідній хаті гріє все любов батьків, сімейні традиції, все те, що мріє кожен з нас відчути. Саме родинне гніздечко є нашим сімейнним корінням, ми зростаємо та відлітаємо немов пташки у далеку путь.
Плине час і ми зростаємо і вирушаємо в далекий путь.
<span>Не кидай матері! — казали
</span><span>За байраком байрак
</span><span>Ой одна я, одна
</span><span>Мені однаково, чи буду
</span><span>Чого ти ходиш на могилу?
</span><span>Ой три шляхи широкії
</span><span>Н. Костомарову
</span><span>Садок вишневий коло хати
</span><span>Не спалося, — а ніч, як море
</span><span>Рано-вранці новобранці
</span><span>Неволі тяжко, хоча й волі
</span><span>Чи ми ще зійдемося знову?
</span><span>Косар</span>
