Напиши про те як Іван іде до цирку, по дорозі помічає дівчинку в якої м'яч закотився під автобус. Іван його підіймає, дівчинка забирає м'ячик. Люди на вулиці спостерігають за тим, що коїться, і оплодують Іванові за його гарний вчинок. Я отримала 12 за твір.
Еміграція стала для багатьох українців тяжким випробуванням а для декого навіть трагедією. у 19 столітті еміграція стала масовим явищем серед галицького селянства, люди покидали свої домівки у пошуках кращого життя.тому і дідух поїхав до Канади аби не полишати своїх дітей .зараз це питання про еміграцію не таке різке адже існують соціальні мережі через які можна дізнатись про рідних тоді ж навіть листи дуже часто губились. існують і літаки якими можна відправитись хоч на край світу.
Першу таку школу в 988 р. відкрив у Києві Володимир Великий Ще одна школа діяла при Софійському соборі. У 1030 р. Ярослав Мудрий<span> утворив у Новгороді школу, до якої відібрали 300 дітей «учиті книгам». Учителями були священики, підручниками - богослужебні книги, найчастіше - Псалтир.</span>
Захар Беркут - се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. ..А вже найбільшим добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Коли було настане час, між зеленими святами а святом Купайла, Захар Беркут з своїм наймолодшим сином Максимом іде на кілька неділь у гори за зіллям і ліками. Правда, чисті та прості звичаї тодішнього народу, свіже тухольське повітря, просторі та здорові хати і ненастанна, та зовсім не надсильна праця - все те вкупі хоронило людей від частих і заразливих хороб. Зате частіше лучалися каліцтва, рани, на які, певно, ніякий знахар не вмів так скоро і так гарно зарадити, як Захар Беркут...
<span>...Життя лиш доти має вартість,- говорив він частенько,- доки чоловік може помагати іншим. Коли він став для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!" Ті слова - то була провідна, золота нитка в життю Захара Беркута. Все, що він робив, що говорив, що думав, те робив, говорив і думав він з поглядом на добро і хосен інших, а поперед усього громади...</span>