У будь-які часи знаходилися сміливі люди, які щиро прагнули до об’єднання українського народу, до збереження української державності. Дуже довго це не вдавалося, та українські поети і письменники не раз торкалися цієї теми та відображували її у своїх творах. Одним з перших в українській літературі питання боротьби українського народу за свободу та незалежність торкнувся талановитий український письменник М. Куліш. Герої його творів перші перенесли боротьбу проти зовнішніх ворогів на внутрішніх і направили свої зусилля на здобуття релігійної, політичної та національної свободи і незалежності. У романі П. Куліша «Чорна рада» ми спостерігаємо різні погляди на незалежність та соборність України. Наприклад, у образі Сомка автор відображує власний ідеал українського гетьмана, розумної, талановитої, освіченої людини, здатної об’єднати всі українські землі сильною рукою і створити могутню державу, рівну серед інших європейських держав. Для цього, на погляд головного героя, треба було утвердити панування старшин, які б тримали голоту в покорі, та встановити в країні мир, піднести її освіту і культуру.Але, на жаль, тогочасна влада була проти і потрібні були дипломатія та хитрість, а найголовніше – вміння згуртовувати навколо себе однодумців. Слід зазначити, що Сомка зрадили саме його полковники, у яких він був упевнений. Крім того, треба було подумати про встановлення хоч якоїсь соціальної справедливості і полегшення становища трудового народу. На жаль, усього цього у славного наказного гетьмана не було, тому він і програв та поплатився своїм життям за нереальну ідею.Гине полковник Шрам, палкий прихильник об’єднання окремих частин розрізненої України, прихильник становлення міцної гетьманської влади і створення автономної республіки. Дивним чином його патріотизм поєднався з поверхневим ставленням до пересічних українців, зокрема запорожців. Про який же мир у цьому випадку може йти мова, коли пересічні українці у результаті кровопролитних воїн не можуть отримати нічого, окрім нового тиску з боку можновладців?І козацька старшина, і запорожці, і простий народ, як уже часто бувало на нашій рідній землі, виявилися занадто довірливими до фальшивих обіцянок представників влади, до обіцянок чергового претендента на булаву українського гетьмана і чин російського уряду. В епоху, яку відтворив у своєму романі «Чорна рада» П. Куліш, посилився гніт поневоленого українського народу, тиск північних сусідів, кривавий розбрат, а крім того, нехтувалися усі права, які були здобуті у визвольній боротьбі наших співвітчизників проти польської шляхти.
На мою думку, щастя це широке розуміння. Але для мене щастя - це моя родина та , друзі, які завжди поруч, підтримають мене в складний для мене час. Це ті теплі слова, які щоразу каже мама дивлячись на мене любий мій синочок - ти моє щастя. <span>Здроровя моїх рідних, близьких мені людей. З усьго написаного, я мог зробити один і головний висновок , щастя- це життя і все, що воно нам дає.</span>
Кожну людину, що виявила хоробрість , самовідданість і відвагу можна вважати героєм, а вчиноктакої людини можна назвати подвигом. Людина протягом свого життя робить багато різних вчинків: добрих і поганих, буває байдужою до чужого лиха, або протягає руку допомоги. Інколи ризикуючи своїм життям незважаючи на небезпеку йде на подвиг. Вчинок п’ятирічної дівчинки Насті Овчар, близько семи років тому, сколихнув всю Україну. Через несправний димохід у будинку загорівся диван, а вдома були лише дві сестрички. Дівчинка не вибігла з палаючої кімнати, рятуючись від вогню. Настя не змогла залишити сплячу дворічну сестричку. Дівчинка намагалася загасити пожежу сама, збиваючи полум’я м’якою іграшкою. Коли зайчик загорівся, вона спробувала збити полум’я голими долоньками, але все було марно. І тоді вона розшукала в диму молодшу сестричку і винесла її з палаючого будинку. Внаслідок пожежі Настя отримала вісімдесят відсотків опіків шкіри. Життя дівчинки висіло на волосинці, лікарям вдалось її врятувати. <span>Мене вражає почуття відповідальності і великої </span>любов<span>і цієї маленької дівчинки. Настя змогла протистояти страху, болю. Вона хоробра і мужня, щира і любляча. Маленька дівчинка з великим серцем і красивою душею. Вся країна вважає її вчинок справжнім подвигом, я вважаю її героєм.</span>
Зевс (Зевес або Юпітер) – верховний бог, бог блискавки і грому. Юнона (Гера) – богиня шлюбу, його дружина. Венера (Афродита) – богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея. Еол – бог вітрів, брат Зевса. Нептун – бог моря, брат Зевса. Вулкан – бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери. Меркурій – бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.
Земні герої:
Еней – троянський цар, син Венери й Анхіза. Анхіз – цар Трої, батько Енея. Низ та Евріал – троянські воїни. Дідона – цариця Карфагена. Латин – цар Латинської землі. Амата – його дружина. Лавінія (Лавіся) – їх дочка. Турн – цар рутульський. Еванд – цар аркадський. Палант – його син. (Еванд і Палант – союзники Енея у його війни проти Турна). Сівілла – жриця бога сонця Феба.
