Якби я був мишкою то я б покарав тим що поїв їх продукти які вони продавали, або б заховала а ті гроші знищила.
Сначала идёт умножение(если нет скобок), а потом вычитание.
Драма “Украдене щастя” І. Франка належить до вершинних творів української класичної драматургії. Вона має значну сценічну історію, її зміст глибоко проаналізували українські літературо- і театрознавці, вона ж стала предметом пильного вивчення для українських текстологів.
У п'єсі “Украдене щастя” І. Франко прагне вивести зображення побуту на
інший рівень: драма людських стосунків розгортається не у святковому
антуражі вечорниць або колядування, а в декораціях буденного життя,
<span>етнографічно-побутовий матеріал, органічно інтегрований у художню тканину твору, не відволікає, а, навпаки, кожним своїм елементом сприяє розкриттю драматичного конфлікту.</span>
<span>В великому океані жили три сестри-карасі. І якось вони посварилися
за те, хто з них красивіших. Но, третя не хотіла сваритися і попливла
звідти. Та коли почула галасливу сварку-швидко попливла туди. І сказала
що вони рівні красою. Сестри трохи побурчали, но змерилися з цим і
помирилися.
</span>
Поява поезій «Чайка на крижині» та «Крила» пов’язана з перебуванням
поетеси Ліни Костенко в Польщі, зокрема в порту міста Щецин, та
міркуваннями про смисл життя людини, ЇЇ призначення на землі. Лірична
героїня спостерігає за красою Одри, кораблями біля причалів. Наступає
весна, ламається крига. На одній із крижин жінка побачила чайку:
Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б’ючись об каміння берегове…І нарешті по Одрі - темній, широкій
На останній крижині самотня чайка пливе. Крижина тонка й прозора, але
чайці байдуже, вона не боїться загибелі в темних водах холодної річки,
бо може злетіти будь-якої миті:
- Дивна людино! Я ж маю крила, Нащо крилатим ґрунт під ногами?
Це спостереження спонукало жінку до роздумів про смисл життя людини. Я
думаю, що є щось спільне між ліричною героїнею та чайкою: може,
самотність, а може, «крилатість». Адже й людина має крила, але, як птах,
не літає, бо людські крила зроблені не з пір’я.
Поезія «Крила» продовжує основну думку вірша «Чайка на крижині» про крилатість людини:
А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має.
Крилами, які тримають людину на землі, є чесність, щирість,
поривання, вірність у коханні, довіра, працьовитість, щедрість,
поетичність, надія, мрія, тобто усе найкраще, чим ми живемо. Життя
безкрилої людини, котра не вміє мріяти, сіре й нецікаве. Вірш
побудований на рефренах, на переліченні та протиставленні, короткому й
чіткому вираженні думки.
<span>Читаючи поезії Л. Костенко, я задумалась над символічним значенням
людських крил. Чим дорослішою стає людина, тим і крила її стають
більшими. Для чого людині потрібні крила? Хіба вона літає? Так. Людина
літає не тільки уві сні. Крила - це те, що ми називаємо духовністю. Чому
ж тоді людина має крила, а не може полетіти? Мені здається, це залежить
у більшій мірі від неї самої, її прагнення, бажання, наполегливості. Тому кожен повинен прагнути до
самоствердження, самопізнання, розвитку найкращих душевних якостей,
подолання життєвих труднощів у сучасному житті, а в цьому допоможуть
наші крила.</span>