П'єса Панаса Мирного «Лимерівна» є визначним явищем української драматургії ХІХ століття.
<span>Є у любій нашій школі різні типи класів.
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.Но это сочиняла не я, просто в интернете ее нашла, может тебе и подойдет!</span>
Джулія Новеллі - італійка; скориставшись вибухом, як і Іван, вона втікає з табору. Письменник з любов’ю змальовує Джулію, підкреслюючи її красу, тендітність, витонченість: у неї чорні виразні очі, густе волосся, гнучка і струнка фігура, дзвінкий сміх. Завдяки образу Джулії Новеллі автор спонукає свого героя пройти перевірку коханням.
Ответ:
Объяснение:ні але майже тому що там мало що повчає сучасну дитину або дорослого
Люди, котрих можна назвати неслухнянцями. Вони ніби не дочувають тих, хто звертається до них. Або декілька разів треба повторювати звертання. Або інший випадок. Почувши просьбу, людина не спішить її виконувати. Також неслухнянці не дослухаються до слушних порад. Треба старатися не стати неслухнянцем.
