Красива,однісінька.
сміялася, мріяла ,виховувала.
своє життя присвятила сину
ідеал жертовної материнської любові .
У своєму романі в віршах «Маруся Чурай» письменниця Ліна Костенко
піднімає важливі життєві питання, серед яких збереження кращих людських
якостей, добро заради інших та розуміння поганого та хорошого у оточуючому нас
світі. Людина на протязі усього свого життя постійно зустрічається з
різноманітними труднощами, іноді навіть з жорстокістю та підлістю не тільки
сторонніх, але й досить близьких людей. І все-таки, не зважаючи на будь-які
труднощі, людина повинна знову і знову підійматися, закликаючи на допомогу
небачені резерви сили і стійкості. Один раз витримати випробування – це замало,
а ось витримувати випробування все життя, коли треба берегти гідність та честь
– такого гідна лише справжня людина.
Для того, щоб простежити, як жили герої історичного роману Л. Костенко у
божевільному світі того часу, для того, щоб зрозуміти, хто з них не зрадив, не
схибив собі, своєму високому призначенню бути справжньою людиною, треба
перекинути своєрідний місток від сучасного до минулого.
На мій погляд, основним критерієм оцінювання людини у творі є ставлення
до головної героїні твору Марусі людей під час судового процесу над дівчиною.
Марусю звинувачує мити Гриця, Галя Вишняківна та Семен Горбань – люди, які
ставляться до життя як до процесу збагачення. Під час суду мати Гриця спочатку
навіть визиває співчуття, бо що може бути найгіршим, ніж загибель сина. Але
надалі, дізнаючись зміст буття Бобренків, ми бачимо, що єдиною метою їхнього
життя залишилося збагачення. Хоча її чоловік і намагається стримати жінку у
зажерливості і егоїстичності, згодом він і сам стає таким же самим.
Ще один свідок, який виступає на суді проти Марусі – це Галя Вишняківна.
Ця особа пихата, обмежена і самовпевнена. Вона не вміє любити, усі людські
почуття для неї заміняє нестримне бажання вийти заміж. Разом з нею жорстокість
до Марусі виявляє Семен Горбань, бо дуже хоче догодити своєму багатому родичеві
Вишняку. Він і сам злодій, він ниций духом і обмежений, він не може зрозуміти
красу та глибину душі Марусі.
Усіх цих людей поєднує ницість душ, убогість та дрібність існування. Для
цих персонажів немає нічого святого, бо в житті їхньому одна єдина мета – це
збагачення, збагачення будь-якою ціною. Розмірковуючи про них, досить важко
назвати цих персонажів людьми, скоріш це нелюди, які втратили усе людське і
забули про одвічні суспільні цінності.
m;ma
-oP ؠ 5pt;margin-left:
0cm;line-height:15.35pt;orphans: auto;widows: auto;-webkit-text-stroke-width: 0px;
word-spacing:0px'><span>А ось захищають Марусю представники козацтва, бо козацтво – це зовсім
інший світ, в якому вже в той час був демократичний устрій з законами та
звичаями, в основу яких покладені кращі моральні надбання народу та справжні
людські взаємовідносини. Відверто і красномовно виступив на суді Іван Іскра,
який щиро та без відповідно кохав Марусю. Саме він привіз документ про
помилування Марусі, підписаний самим Богданом Хмельницьким. Іван добре розумів,
що, стративши Марусю, кати знищать справжню красу мистецтва. А що ж буде далі?
«А як тоді співатиме Полтава? Чи сльози не душитимуть її?» У відповідальний
момент Іскра здатний на лицарський і благородний вчинок. Він, гонець до
гетьмана, боїться на своєму шляху ворожої кулі або пастки, бо йому треба
довести цю справу до кінця. «Якщо я впаду, – не врятована пісня, задушена пісня
в петлі захрипить». Козаку притаманне благородство, не суєтне, не силуване, не
демонстроване напоказ, але неодмінне. Іван характеризується поєднанням
чоловічої сили і вразливої душі. І саме в постаті Івана козаки у цьому
творі виступають як справжні люди, гідні цього високого звання, саме вони
протистоять нелюдам, для яких у житті немає нічого святого, окрім власного
збагачення.</span>
Чисту правду вам сказати не боюсь: так, насправді Недоладьком я зовусь.Ще не все у мене зовні до ладу.І накульгую я трохи, як іду.І очі в мене різні,і ніс — кривий.Та це велике щастя,що я — живий!А як у грудях серцене мертве, а живе,то вирівняти можна усе,що ще криве!От такий компот!Я запевнити від серця можу вас,що всередині у мене все гаразд!Є там чесність і хоробрість,доброта і совість є.Ну, а зовнішність частеньконас обма-ню- є!<span>От такий компот!</span>
Чертишь таблицу, на кол-во героев. Например их 2, делаешь 3 колонки: 1-критерии, 2 и 3 это имена героев. Дальше просто сравниваешь по характеру и внешности.отношению к людям, поступкам и т.д.
<u>Герасим Калитка</u>
Герасим
Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що «над
златом чахне». Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині,
слідкує за кожною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так
надежні-ше». А в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої
наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі.
Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що!Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!'
Йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають!"
Родинні
почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами.В
одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з
приданнім,з грішми..."А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг.
У
головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия
земля?Калитчина!Диханіє спирає..."та "Ох,земелько,свята земелько-Божа ти
донечко!Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду
панувати,ні!Як їв борщ,так і їстиму,як мазав чоботи дьогтем,так і
мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю"
Дуже заздрив
Жолудю,Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від
них:"Ой Пузирі!Глябіть,щоб ви не попались,а замість вас Калитку розіпре
грошвою...Отоді я вам покажу,як хазяйнувать!..."
<u>Копач</u><u><span><span>(Боневентура)
</span></span></u>Вмії трохи зормовляти не французькій мові:"Вів ля Буланже,вів ля Ельзас,аб-а Ельман!<span />Оле куто ля фуршет!Оле кашон,ля помдетер,ві ля патрі!..."
Герасим говорить до нього:"Тридцять літ шукаєте грошей,а нічогісенько не знайшли"
У нього малий словниковій запас і постійно повторює один ивираз:"Опит-велікоє діло!"та інші слова.
<u /><u /><u />Шанує науку:"Хе-хе-хе!От бачите...і тут наука!Ні,ви против науки не йдіть!Без науки,без струменту,без опиту,куди не повернися,нічого не зробиш..."
<u>Савка</u>
Савка-кум Герасима Калитки.
Саме так Герасим говорить до нього:"Кращого компаньйона,як кум,не знайти!"
Він не має грошей і тому постійно позичає їх у Калитки.