Ответ:
Можна написати, що людині не можна пробачити те, що може поранити дуже сильно його співрозмовника. Якщо ви працюєте дуже довго над однією справою, а потім тебе зраджують - не прощає, адже можеш зрозуміти, що людина зробить так ще раз. Твоя справа, значить твої сили.
Объяснение:
1.Где вы родились?
2.Изменили ли бы вы что-то в своих самых первых книгах?
3.Когда вы чувствуете что ваше новое произведение закончено?
4.У кого он учился?
5.С чего вы начали?
6.Что было самым сложным?
7.Что было самым приятным в работе над произведениями?
8.Какое ваше самое любимое стихотворение?
9.Писали ли вы в детстве?
10.Если да,то в каком возрасте?
Автор твору "Мина Мазайло" зобразив героїв переважно до тієї дійсності, яка тоді тривала. Яскравим прикладами до цього, є образи Тіткі Мотрі, Лини і Рини, які проявляють зневагу до всього українського та сам Мина Мазайло, який хотів змінити своє прізвище на російський лад. Тому, ці персонажі не можуть створити для України щось вартісне, вони здатні тільки для її руйнування. Але є позитивні герої: Дятько Тарас, Мокій та згодом Уля. Саме вони, по-справжньому, переживають за Україну та українську мову, і тому, можуть щось зробити.
Ответ:
Сценарій — літературно-драматичний твір, написаний як основа для постановки кіно- або телефільму. Сценарій в кінематографі, як правило, нагадує п'єсу і детально описує кожну сцену і діалоги персонажів з ремарками. ... Сценарист — це людина, яка пише сценарій до фільму.
Постмодерні́зм (фр. postmodernisme — після модернізму) — світоглядно-мистецький напрям, що виник та існує за епохи постмодерну.
Ром́ан у віршах — різновид змішаного жанру, що поєднує в собі багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб'єктивністю, притаманною ліричним творам. Роман у віршах став популярним у 19-20 ст. Межують з ним драматична поема, віршована повість.
Объяснение:
Ой високо сонечко зиходить,
А низенько заходить,
Ой наш пан, і наш пан отаман
Та й по риночку ходить,
Своїм хлопцям, а бравим молодцям
Словесно і каже:
«Гей, ой ви, хлопці, ви, добрі молодці,
Та вставайте, вози мажте!»
Гей, хлопці встали, вози підмазали,
Нові ярма понаривали,
Гей, нові ярма понаривали,
Сірих воливпозапрягали.
Вози риплять, а ярма бряцають,
Сірі воли ремиґають,
За ними йдуть молоді чумаки,
Кнутиками махають
Ой як узяли наші чумаченьки
З-під буерака виходити,
Ой як і взяли ворожі здобишнички
Частому до нас доездить;
Ой виїхало ворожих здобишничкив
Сорок коней ще й чотири,
Ой як стали вони свідомо возів, —
І а всі вози запинили:
«Ой ви, чумаки, всі ви яретичи,
Багацько грошей є у вас?»
«Гей, чи є у нас гроші, здобишнички,
Сорок тисяч ще й чотири!»
«Ой ви, чумаки, всі ви яретичи,
Який у вас і отаман?»
Ой як зійшлося наше суспільство
І докупи головами,
Як пощитали, зараз і сказали:
«Гавриленко — наш отаман!»
Ой як вискочив ворожий здобишничок
Та й на коня вороного,
Ой як ударив срібним списом у груди —
Аж йому спис зогнувся:
Ой Гавриленко варто, не заступився —
Обернувся, посміхнувся...
«Ой що ж ми будемо, наше суспільство,
Що ж тепер будемо робити,
Ой що багато ворожих здобишничкив
З цього світу і губити?!
Ой піднімайте, хлопці, вийя вгору,
Таганами пидоприте,
Ой беріть з возів, беріть шнуровання
Ще й ватажку почепите!»
Гей, ось же тобі, превражеский ватажку,
Та й на світі не жити:
Ой оце ж тобі, превражеский ватажку,
Нас десяти не побити!
