У простій середній школі
завдали на укр мові написать маленький твір
про просту людськую лінь.
мій друган-бурко іван
цілий день топтав диван
потім грав в м*яча в дворі
і прийшов лиш на зорі.
зранку в школі на перерві
всі тріпали собі нерви
лиш іван дрімав тихенько
в кінці класу спокійненько.
здали твори в кінці вроку
і чекали оцінку високу
лиш івану всеодно
бац, написав на відмінно
ось що він зробив:
дві сторінки пропустив
в кінці третьої написав:
"ось такую лінь я мав!"
Іван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
1. Тухольці запалюють вогнища.
2. Цікавість боярина до роботи тухольців.
3. Виготовлення метавок.
4. Мирослава признається, що це вона навчила робити метавки.
5. Сумнів Тугара Вовка в успіхові монгольського походу.
6. Опис поляни, де відбувалася рада старців.
7. Прихід Тугара Вовка і Мирослави на раду до Захара Беркута.
8. Боярин повідомляє умови Бурунди.
9. Обговорення умов.
10. Пропозиції старців і міркування Захара Беркута.
11. Відповідь вождя Тугару Вовкові.
12. Мирослава умовляє батька залишитися в тухольців.
На мою думкою , щасливим мене робляті позитивні моменти у моєму житті, цікаві люди та події. Я вважаю що людина повинна цінувати кожен момент свого життя. Життя дає змогу людині насолоджуватися моментами , які дають людинні відчуття щастя . У кожного щастя різне. Хтось знаходить його в навчанні, інший в подорожах, ще інші в науці. Моє щастя в тому щоб були здорові мої близькі та коханні люди. І саме головне для мене почуватися в гармонії з самим собою. Тому коли людині буде комфортно з собою , тоді вона на 100% буде щасливою!
??????????????????????????!,,,,!!!!!!!???????
