Із самого раннього дитинства доля приготувала для Тараса Шевченко безліч випробувань. Тільки те, що народився він у кріпосній сім’ї, наклало на все життя незгладимий відбиток. Батько й мати постійно на роботі, за Тарасом доглядає сестра Катерина, що сама ще, по суті, дитина. Залишить маля, піде гуляти та й забуде про дитину. І хлопчикові доводиться боротися з життєвими безладдями самому. Найкращою якістю, узятою з дитинства, було терпіння, йому він навчився найкраще. А ще – швидко забувати горе, радуватися кожній новій годині й дню без горя. Змагання маленького Шевченко зі свинею (страшним хижим звіром для нього!) виробляли риси характеру бійця. І це йому дуже знадобилося в подальшому житті, сповненої багатьох випробувань
Талановитий сільський хлопчик виявився в скрутному стані, тому що не володів мовою. Не володіючи російським мовою, вона хвилювався, тремтів, бентежився. Таке поводження героя викликало у викладачки співчуття. Незважаючи на те, що попередній іспит був зданий успішно, вона не могла поставити йому задовільної оцінки. Як людина вона розуміла хлопчика й хотіла допомогти, а як викладач не могла поставити незаслужену оцінку. Викладач – людина гуманний, а тому неформально хотіла підійти до долі хлопчика. У цьому її людяність і принциповість. До будь-якої справи людин може підійти формально й неформально. Формально – коли сприймається лише розумом, а неформально – серцем і душею. Повага до людини, бажання його зрозуміти й прийти рятуйте! у цьому прояв людяності. Людина може хвилюватися, розгубитися, але це не виходить, що він зовсім нічого не знає. У моєму класі є учениця, що завжди дуже хвилюється, заїкається, а тому її відповіді важко сприйняти й оцінити. Тому наша вчителька завжди дає їй письмові завдання, виявляючи доброзичливе відношення до дівчини. Я вважаю, що людяність – основа людських відносин. Від того, що одержить людина в дитинстві, які якості характеру розів’є, залежить багато чого в його подальшому житті. Тарас Шевченко був допитливою дитиною. Його цікавило, куди заходить сонце, на чому тримається небо й багато чого іншого, про що сільські діти, як правило, не замислювалися. І прагнув все це досліджувати, побачити своїми очами. А про що не можна було довідатися, домальовувала буйна фантазія. Тарас пускався в мандри. Так, навіть один раз, у його фантазіях його підібрали й привезли в село чумаки. Іншої б розгубився, плакав, а Тарас – немає. Він із захопленням розповідав про свої пригоди й про побачений – вигаданому й сьогоденні, що навіть дорослі заслухувалися й випробовували подив
Отже, старання самостійно дійти до істини, допитливість, кмітливість, тяга до волі, до мандрів, фантазіям, уміння цікаво передавати свої думки й спостереження, захоплювати слухачів розвивалися в Тарасові ще з дитинства. Ці якості дуже сприяли йому в утворенні, письменницької й художницької діяльності, допомагали долати життєві труднощі, який так багато було на його шляхи
