Наша батьківщина – це й люди, які нас оточують у
повсякденному житті. Люди, які народилися в одному краї, завжди якось
ближче друг до друга, завжди краще зможуть зрозуміти один одного, їм
легше знайти загальну мову й стать друзями. Тому, напевно, що в них є
одна загальне – та країна, у якій вони народилися, а це вже багато! Чи
не тому люди, оказавшиеся в іншій країні, бувають так щиро ради зустріти
земляка – будь-якого, нехай далі зовсім незнайомої людини з рідної
країни, рідного міста, рідних місць. Але в кожного з нас є свій рідний
куточок – своя маленька батьківщина. Це те місто, селище або село,
та вулиця й той будинок, де ми народилися, де зробили свої перші кроки,
сказали перше слово, довідалися перші радості й перші образи. Можливо,
ставши старше, ми зможемо більш глибоко оцінити, зрозуміти я полюбити
нашу більшу батьківщину, нашу країну. Хоча в глибині серця, звичайно ж,
кожний з нас уже випробовує щиру любов до своєї країни. Але мені
здається, що зараз нам набагато ближче, дорожче й зрозуміліше саме наша
маленька батьківщина – будинок наших батьків, бабусь, дідусів. Думаючи
про цю батьківщину, ми думаємо про саме раннє дитинство. І в ці хвилини я
згадую мамині руки, які допомагали мені міцніше стояти на ногах;
знайомий і неповторний захід бабусиних пиріжків, тільки що вийнятих із
грубки; колискові пісні й загадкові й цікаві дитячі казки.
Я згадую маленьке грайливе кошеня в нашому дворі, з яким я радісно
грала. Ніжні, теплі почуття прокидаються в моєму серці, коли я дивлюся
на дерева, які в дитинстві ми з родителями висаджували біля будинку
1.Коли народилася хуха? 2.Хто такі хухи? 3.Які риси характеру має хуха? 4. Чому дідусь хотів вбити хуху? 5.Де зазвичай живуть хухи? 6.Чи здатні хухи змінювати свій колір? 7.Як хуха відносилась до зими? 8.Ставлення хухи до діда. 9.Кому хуха допомогла? 10.Як діти ставились до хухи?
Там шибку з рогатки вибив; там синяка підбив своєму "закадишному" другові. Спокій був його ворогом. …перший по силі на всю вулицю. Руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає. …він раптом вертається і віддає змія. Федько брехати не любить. Не любить також Федько товаришів видавати. - Нещастячко ти моє! - І за що мене Бог покарав таким сибірякою. …а Федька кладуть на стілець і луплять. - А давай об заклад, що перейду на той бік. А Федько справді щось надзвичайне виробляв на річці. - Ловкий хлопчак, що й говорити. - Ну й шибеник! – зітхав хто-небудь. Оце молодець, так молодець. - Толю, Толю! – кричав Федько. – Подай мені палицю свою… Я вилізу. <span>Федько відвів очі від Толі, похилився і тихо сказав: - Повів. Ось ці цетати думаю тобі вони підійдуть ) </span>
Тема:розповідь про те як сергій і його близький друг митько які проводили літні канікули у селі юрківка ,про те як вони шукали доісторичну істоту у місцевому озері. идея:уславлення дружби, поваги до бабусі, наполегливості у прагненні подолати будь-які труднощі (Сергій і Митько)
