Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя "Тарас Бульба". Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: "За образу не подивлюся і не зважу ні на кого".
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, "швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. ...Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола".
Почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської Польщі. "За один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. Риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м'якість, стали тепер грізними і сильними. А старому Тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших".
Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його як і мріяв батько, у битві під Дубно обрали курінним. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.
И так,я попробую
духовность,одно из важнейших свойств,для начала узнаем,что такое духовность.Духовность-это
дальше не знаю
Тому що Т.Шевченко порівнював Прометея з українським народом якому набагато боляче ніж іншим адже це серце символізує нашу свободу волю яку орел(двуголовий орел росії) хотів нас позбавити.серце це наш скарб і воно набагато більше болить.Ось чому (це на мою думку)
Що ви,мужі чи коти,що так боїтеся тих кількох крапель води?-д)Тугар Вовк
У кіноповісті Олександра Довженка "Україна в огні" танкіст Василь Кравчина постає перед нами звичайним українським хлопчиною, з якого війна зробила чоловіка. Він виглядає набагато старше за свій реальний вік. Має зморшки на лобі. Він здоровий і сильний. Справжній танкіст, готовий захищати вітчизну, рятувати друзів. Сам Василь родом з під Кам'янець-Подільського.
Коли автор описує Василя Кравчину, він детально зображує його погорілий від пожеж одяг, зморшки, міцні й темні руки тощо.