Образы деда Платона и Савки в произведении" Ночь перед боем" являются наверное одними из красочных ..Не боясь за свою жизнь они отдали свои души за спасение и волю солдатов находящихся на войне ..
Дет Платон- приподнес капитану взвода урок который Колодуб(капитан )запомнил на всю жизнь..
Образами Савки и Платона , считаю, можно гордиться...
«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ».«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався» .«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...».Мар’яна говорить Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»
ПОМІДОРЧИК
помідорчик народивсь,
в зелений одяг нарядивсь.
вихваляє він щодня
чепурне своє вбрання:
-хто красою чарівною
порівняється зі мною?
дужче сонечко з гори
гріло літньої пори,
чи хотів,чи не хотів
помідорчик пожовтів.
виставляти став нараз
новий колір напоказ:
-хто красою чарівною
порівняється зі мною?
аминуло кілька днів
помілор почервонів
гордо голову підняв,
не сказав а проспівав:
-хто красою чарівною
порівняється зі мною?
П Прийшла весна. Від лагідних сонячних промінців оживає природа.Від сонячного тепла тануть сніги і біжать дзвінкими струмками.
Ось з-під землі з'являються тоненькі зелені листочки, З кожним днем вони потрохи підростають. Ось між ними з'являється блакитна голівка. Вона граційно розкривається і вже до сонечка посміхається тендітний пролісок. Кожен перехожий мимоволі милується його незрівняною красою.
Пролісок--дуже гарна весняна квітка.