Ответ: https://www.ukrlib.com.ua/referats/printit.php?tid=12509
Объяснение:
Можешь прочитать и переделать под себя, написать, здесь все ясно написано, сама пользовалась
Климко ставився до героїв чудово він їм допомагав хотів зробити як найкраще він допомагав вчительці.
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони допомогли йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. <...> "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають плисти, темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього". <...>
Наверное, каждый знает о существовании Триумфальной Арки во Франции. Она была возведена по приказу Наполеона в честь доблестной французской армии на Елиейских полях в Париже.
Но немногие, на мой взгляд, назовут еще, хотя бы, три подобных монумента, с указанием локации и историей постройки.
Главная "ТА" Российской Федерации была построена для торжественной встречи участников освободительного похода 1814 года. Она расположена близ Парка Победы.
В 1841 году в Ставрополе построили свою "ТА", именуюмую Тифлисскими воротами. Ее, вероятно, возвели в честь победы в войне. Только вот, доподлинно неизвестно, в какой именно.
В 1983 году в Севастополе установили "ТА" в честь 200-летнего юбилея города.
В Хорватии есть, т.н., "ТА" Сергия, сооруженная в 1840 году. Она украшает город Пула.
Примечательна история Арки Дружбы Народов в Киеве. Ее создали в честь слияния Украины с Российской империи (Переяславская Рада). Сегодня, понятное дело, в Украине она утратила это значение.
В 1936 году Румыния стала независимой и в честь этого знаменательного события в Бухаресте была построена своя "ТА".
Древнейшей можно смело назвать "ТА" в Римини, Италия. В 27 году до нашей эры ее возвели в честь Октавиана Августа.
Победа в битве на Курской дуге (1943 год) дала повод властям Курска построить свою "ТА" в 2000 году.
В 2003 году, жители Красноярска получили свою "ТА" в честь 375-летия города.
В 2001 году в Сардарапате, Армения, была посроена "ТА", ознаменовавшая разгром турков 26 мая 1918 года.
Лондонская Мраморная арка была создана в 1828 году в качестве парадного входа в Букингемский дворец.
В 1840 году в Кишиневе, Молдавия, в честь победы Российской империи в русско-турецкой войне и освобождения земель между Днестром и Прутом была построена "ТА".
В Германии есть две "ТА" с одинаковым названием - Бранденбургские Ворота. Одна из арок украшает Берлин, а вторая - Потсдам. При чем, Потсдамская была построена на восемнадцать лет раньше. А Берлинская - намного более известна.
В 2001 году во Владивостоке восстановили, разрушенную при СССР "ТА", которая была построена в XIX веке к приезду Николая II.
Всемирная выставка 1888, проходящая в Барселоне подарила городу свою "ТА".
Через пять лет после победных походов кубанских казаков 1812 года в Новочеркасске "выросла" своя "ТА".
В Первой Мировой Войне погибло примерно девяносто тысяч граждан Индии. Чтобы почтить их память, в 1931 году в Нью-Дели построили "ТА", ставшую официальными "воротами в страну". Арка так и называется - Ворота Индии.
В 2008 году в Краснодаре восстановили "ТА", построенную местными казаками за свой счет к приезду Александра lll. Возводить ее пришлось по причине разрушения властью СССР.
Самое интересное я оставил на десерт. Помните, с чего мы начали?
Правильно, со знаменитой Парижской "ТА".
Так вот, она находится в центре, т.н., Триумфального Пути, который соединяет Версаль и Лувр.
Начало пути украшает, построенная в 1808 году "ТА" Каррузель.
А в его конце высится Большая Арка Братства, возведенная в 1989 году.
Михайло Коцюбинський глибоко знав історію рідного народу, постійно і наполегливо її вивчав. Він мріяв поїхати на низ Дніпра, щоб подивитися пороги, місця, де була колись Запорізька Січ, мав матеріал для написання історії міста Кам'янець-Подільського. На достовірному матеріалі історичного минулого України письменник малює збірний образ повсталих кріпаків, які активно протестують проти панського свавілля. Незважаючи на страшні перепони, його герої постійно прагнуть здобути волю.
В оповіданні «Дорогою ціною» мова йде про зруйнування Запорізької Січі царським урядом Росії 1775 року. Цього ж року в володіннях, у Добруджі (Румунія) була заснована так звана Задунайська Січ. Перебуваючи на військовій службі в турецького уряду, козаки Задунайської Січі відчували глибоку тугу за батьківщиною, мріями повернутися на рідну землю. У 1818 році під час російсько-турецької війни тисяча козаків на чолі з кошовим отаманом Задунайської Січі Йосипом Гладким повернулися на Україну. Цього ж року турецький уряд ліквідував Задунайську Січ. Частина козаків переселилась на береги Азовського моря, частина залишилася в Туреччині.
Дія в оповіданні «Дорогою ціною» відбувається в 1834-1836 роках, коли вже була ліквідована Задунайська Січ. У цей час поселились переслідування втікачів за Дунай і в Бессарабію. «На вільних землях, — пише М. Коцюбинський, — зорганізовані були на втікачів лови, справжні облави, як на вовка або ведмедя. По всій Бессарабії ганяли дозорці, вистежуючи скрізь по ровах, стогах сіна, комишах болотяних річок бідних змордованих людей». Романтично оспівуючи історичну дію і класовий характер минулих повстань, письменник над усе підносить непереможне прагнення народу до волі, його нескореність, що не визнає ганебних компромісів: «Холоп протестував, холоп тікав на вільні землі, рятуючись, як міг, од панщини, лишаючи на рідній землі все дороге, все миле його серцю». Реалістично змальовуючи складні перипетії втечі цілої групи кріпаків, автор наділяє своїх героїв кращими людськими якостями, властивими трудящому народові в рішучій сутичці з господарями старого світу. В образах героїв твору — Соломії і Остапа — Коцюбинський підносить, романтично оспівує ясність мети, прямоту, великодушність, цільність, глибину і повноту почуттів, високу товариську етику, беззавітну хоробрість, спроможність витримати безліч злигоднів, перебороти перешкоди, що чекають борців за свободу на їх благородному шляху.
Через змалювання образів Соломії, Остапа та інших утікачів, що повстали проти феодальної деспотії, Коцюбинський висловлює своє непримиренне ставлення до експлуатації людини людиною.
Герой оповідання «Дорогою ціною» — це волелюбне українське селянство, що «тікало од пана і панщини», що не заплісніло в неволі, не втратило ще живої душі. Головна мрія його життя — бажана воля. Ця мрія передавалась із покоління в покоління, поетизувалася у піснях («Гей там за Дунаєм») кликало до рішучих дій: «Хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...»
Отже, втеча від панів — одна з форм боротьби кріпаків за волю — так розв'язує проблему волі М. Коцюбинський в оповіданні «Дорогою ціною».