У Вінниці, на алеї письменників, встановлений бюст М. П. Стельмаха. Меморіальні дошки встановлені:
в Києві на будинку Роліту, в якому він жив у 1946–1952 і 1965–1983 роках (відкрита 18 квітня 1986 року; граніт; барельєф; скульптор Ф. М. Согоян, архітектори Є. М. Стамо, М. М. Фещенко)[7];
у Вінниці на будівлі навчального корпусу № 1 Вінницького педагогічного університету, в якому він навчався у 1930–1933 роках.
На честь Михайла Стельмаха названо вулиці у Києві (у 1987 році)[8], Вінниці, Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Ужгороді, Хмельницькому, Броварах та в інших населених пунктах.
У всіх людей одна святиня:
Куди не глянь, де не спитай,-
Рідніша їм своя пустиня,
А ніж зелений в чужині рай-
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Давніх русичів я уявляю міцними, кремезними, з орлиним поглядом. Ходили вони статечно, з гідністю тримаючи голову. Хода була некваплива, тиха, вони сторожко дослухалися до всіх довколишніх звуків: ворог міг з'явитися будь-якої миті. І взагалі, слід пам'ятати, що тоді мирного часу майже не існувало. Якщо й були хвилини радощів на честь якоїсь події чи свята, то все одно мали бути ті, хто пильнував за спокоєм своєї общини чи навіть просто своєї сім'ї.
Наші пращури шанували свою родину, особливо старших, з великою повагою ставилися до природи, поклонялися їй, мали своїх богів, що уособлювали сили природи. Головним богом був для них — Дажбог, а допомагали йому Коляда — мати Сонця, Перун — бог грому й блискавки, Сварог — бог світла, Стрибог — бог вітрів.
Мені здається, що ми б могли багато чому повчитися у наших предків, особливо стосовно природи. Ми так сплюндрували землю, що вона починає ображатися на нас. А те, що земля — свята, її не можна бити, плювати на неї, — це залишилося в повір'ях та приказках. Нам частіше треба згадувати наших пращурів, пам'ятати їх життєву мудрість. Бо досвід, який дійшов до нас із глибини віків , допоможе нам краще жити в цьому прекрасному, але ж складному світі.
На глибокі роздуми спонукає цей вірш.Кожне слово, речення строфа емоційно навантажені.Уславленння любові, щирості до містя де народився, зробив перші кроки і вирушив по стежині життя. Стежина життя...Якою вона буде і де проляже?Чи десь на чужині, чи в ріднім краю?..Одним одна...Єдина...Найдорожча...Кожна людина завжди пам"ятатиме батьківську xату і ніколи не забуде стежину до неі. Вірші А.Малишка душевні.Тому народ залюбки співає пісні на його вірші.
Крича ето означает ........….........