Риси характеру Поета — гордий, впевнений у своїх діях і вчинках — стійкий, сміливий, мужній, відданий народові — нещасний, але талановитий — «…божа людина» — «…навесні… оживляв сумну діброву» — не вмів співати — «лиха не боюся» — «завжди вільний» — «Я на крилах думки лину» — поважне ставлення до простого люду — на жорстокість відповідає добром — не приваблює золото, лаври Цитатна характеристика поета «Давня казка» — Проживав поет нещасний, Тільки мав талант до віршів Не позичений, а власний. — Хоч не був він теж поганий,— От собі — людина божа! — Що не був співцем поет наш, Бо зовсім не вмів співати. — І не був поет самотнім,— До його малої хати Раз у раз ходила молодь Пісні — слова вислухати. — Теє слово всім давало То розвагу, то пораду. — Він зо всього був догодний Ні голодний, ні холодний. — Ей, я лиха не боюся З ним ночую, з ним і днюю… — Не турбуйтесь за мене, папе, Маю я багатства стільки, Що його й на тебе стане! — Та й сам я Не люблю за панами жарту… — Бачиш ти — оця діброва, Поле, небо, синє море, То є багатство — панство І розкішне, і просторе При всьому цьому багатстві Я щасливий завжди й вільний. — Так, я вільний, маю бистрі Вільні думи-чарівниці. — Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину. — Скрізь гуляю, скрізь буяю, Мов той вітер дзвінкий в полі; Сам я вільний і ніколи Не зламав чужої волі. Бертольдо про поета: — Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі! — Ти своїм віршем чудовим Чарував усю громаду. — Знаю я сього поета І його величну душу, І тепер йому по-царськи Я подякувати мушу. — Срібла, золота насиплю Я співцеві дорогому! — Розливався людський стогін Всюди хвилею сумною, І в серденьку у поета Озивався він луною… — Я його талан співецький Так високо поважаю, Що співцем моїм придворним Я зробить його бажаю. — Ви скажіте свому пану, Що заплати не бажаю, Бо коли я що дарую, То назад не одбираю. — Ви скажіть, що я не хочу Слави з рук його приймати, Бо лихую тільки славу Тії руки можуть дати. — Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду. — Не поет, хто забуває Про страшні народні рани, Щоб собі на вільні руки Золоті надіть кайдани! — Та й темниці буду вільний,— Маю думи-чарівниці, Що для них нема на світі Ні застави, ні границі. — І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця. — За тюремний спів він мусив Головою наложити.
План.
1. Мешканці південної країни.
2. Брак ладу та єдності.
3. Поява Лади Прекрасної.
4. Звідки вона прийшла?
5. Лада примирює людей.
6. Щасливий народ південної країни.
7. Мешканці північної країни.
8. Коструб побачив Ладу.
9. Втеча від страхіття.
9. Коструб схопив Ладу Прекрасну.
10. Сум пташок, квітів, сонця.
11. Минали роки в неволі.
12. Сварки й війни між людьми.
13. З надр лине пісня про Ладу.
14. Минали роки і завмерла природа.
10. Відважний юнак іде рятувати красуню.
11. Прохання до дівчини повернутися.
12. Двобій з Кострубом.
13. Пташки розносять вістку про загибель юнака.
14. Коструб утікає від стосот юнаків.
15. Лада не хоче повертатися до недружніх людей.
16. Люди дружно творять нове життя.
17. Лада покинула сумний терем.
18. Життя серед щасливих людей.
Ответ:
Ранее прочитан художественное произведение, в котором ярко выражена воспитательная функция: "Федя-оборванец» Николая Винниченко.
Объяснение:
Ранее прочитан художественное произведение, в котором ярко выражена воспитательная функция: "Федя-оборванец» Николая Винниченко.