Рідна мати моя ти ночей не доспала <span>У мові всіх народів світу немає слова святішого, ніж «мати». З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивлюються вони в своїх дітей, сподіваючись і бажаючи щастя синам і дочкам. Усім своїм життям і працею, прикладом і вихованням утверджують у нас кращі риси людскості й добра. </span> <span>Мама.. У всі віки жінка-мати була охоронницею, берегинею, добрим ангелом домашнього вогнища. ЇЇ мудрість поважали в сім»ї, в розрадах знаходили спокій зранене і зболене синівське серце. І одвічно матері моляться за своїх дітей-плекають світлу надію, високу мрію, живуть їхнім сьогоднішнім і майбутнім щастям, переживають тривоги. </span> <span>Материнська любов безмежна, вірна, палка. Не перерахувати, скільки разів звучить слово «мати» з невимовною тугою і любов»ю в поезії нашого Кобзаря. Ніхто так пристрасно не захищав жінку, так глибоко не висвітлив її болі, мрії, як зробив це Тарас Шевченко. Він виповів світу страдницьку долю своєї матері і сестер, усіх поневолених українських жінок, оспівав найніжнішими словами їхні святі почуття любові, заглянув у майбутнє і пророче возвістив: </span> <span>І на оновленій землі, </span> <span>Врага не буде, супостата, </span> <span>А буде син, і буде мати, </span> <span>І будуть люде на землі. </span> <span>Тема матері-одна із наскрізних у поезії Андрія Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше пов»язане у нього з образом матері. </span> <span>Пісня про матір.. Вона приходить до нас тихими вечорами, добросердна і лагідна, хвилююча і щира., материнська любов, ще змалечку навіває нам поетичні образи землі і неба, сонця і рясного суцвіття, вчить нас любові до рідного краю, до людей, до праці., материнською піснею ми вирушаємо в життєві дороги. І стеляться вони вишневими рушниками по нашому життю, стоять на варті всього доброго, людського. </span> <span>Материнська пісня.. Саме про це йдеться у «пісні про рушник» Андрія Малишка. Скільки почуттів, любові вкладено в цей спів. Перед очима постають до болю близький, милий, найдорожчий у світі образ матері. І зовсім як у дитинстві, відчуваєш тепло її шорских натруджених рук, згадуєш той незабутній день, коли вона вперше поклала в полотняну торбину маленькому босоногому сину-пастушку шматок черствого, але такого смачного хліба, а згодом першу книгу і перший зошит. І хто б не співав «Пісню про рушник», той завжди присвячує її своїй матері. Що ж чаруючого такого в цій пісні? Створюючи її, автори бачили перш за все своїх матерів, пісня стала як синівський пам»ячник матері:: </span> <span>Я до тебе, матусю, у пісні іду, </span> <span>Бачу в ній я тебе ще таку молоду.. </span> <span>Символічний образ матері пронизує всю поезію А.Малишка, збагачує її гуманним звучання і теплом. </span> <span>Мене надзвичайно вразив прекрасний вірш Дмитра Павличка «Два кольори». Які переплелись, як мамине шиття, «червоними і чорними нитками». </span> <span>Мати теж в дорогу «сорочку вишивала», і син повертається з доріг: </span> <span>Та я нічого не несу додому, </span> <span>Лиш горточок старого полотна.. </span> <span>Жінку-матір оспівано як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю, адже на її плечі лягають всі турботи тяжкі, випробування життя. </span> <span>Кожна мати хоче, щоб життя дітей було щасливим, і вона «від лютої зими затулили нас крильми», як пташка оберігає своїх пташенят. </span> <span>Поезії Бориса Олійника - це теж надзвичайно сердечна молитва перед Матір»ю на її святий пречистий образ. Читаємо їх і наші душі добрішають, серце стискає радість, вдячність і повага, сяйво любові і пом»яті бринить щирою сльозою на віях. </span>
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа.Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло.В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч:<span>А пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша — Чим глибше пісня, тим ясніш душа. </span><span>Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.</span>
На життя поета вплинула як рідна земля, так і чужі країни. Наприклад, натхнення він черпав з подій, які відбувалися на Україні, а за кордон поїхав, щоб відпочити та створити щось нове.
Сама назва твору є символічно, оскільки «перехрещує» життєві шляхи персонажів, серед них — представники різних статей, соціальних верств, професій, національностей.Цим твором письменник відкриває нову сторінку в українській літературі,— виводить свого героя-селянина з побутових рамок у суспільне і громадсько-політичне життя
