<span>Влада золота у повісті Оноре де Бальзака "Гобсек"</span><span>"Художник, — стверджував Бальзак, — це людина, що звикла робити зі своєї душі дзеркало, в якому відіб'ється весь світ". Навіть у невеликій повісті Бальзакові вдалося показати реалістичну картину сучасної Франції, розкрити головну рису цього суспільства — матеріальну зацікавленість, владу грошей.
Безжалісність і нещадність головного героя повісті "Гобсек", чиїм ім'ям її названо, вражають. Ім'я Гобсек стало загальновживаним, коли йдеться про скнар.
Замолоду холодний та скупий Гобсек був людиною життєлюбною, наділеною природним прагненням самоствердитися в житті. Але, переживши багато страшних випробувань, зазнавши голоду, злиднів, потоптаного кохання, спокуси великих грошей, герой повісті став холодним, черствим здирником, нагромаджувачем багатства.
Гобсек має витончений розум, сильний характер, він чудовий психолог. Та все ж таки всі його таланти спрямовані лише на одне — накопичення грошей, багатства. Зваживши весь свій життєвий досвід, уже немолода людина, герой повісті дійшов до розуміння того, що "з усіх земних благ є тільки одне, щоб людина прагнула його. Це золото!"
Позичаючи гроші під величезні проценти, він фактично грабує людей, принижує їх морально і стає володарем їхніх доль. Гобсеку не потрібна політична влада — йому досить влади лихваря.
Будучи багатою людиною, сам Гобсек живе в неохайній кімнаті, пішки ходить до своїх кредиторів, погано харчується, мерзне на вулиці, бо одежина бідна та слаба. Весь його зовнішній вигляд викликає жах і відразу.
Таким чином, відбувається еволюція героя як особистості: з людини життєрадісної, волелюбної, з розвинутим естетичним смаком він перетворюється на здирника, потворного лихваря. Інтелектуальна людина, всю свою талановитість Гобсек спрямував на фанатичне накопичення багатства, бо вважає, що почуття внутрішньої свободи, безпечне існування, повагу та незалежність дають тільки гроші.
Останні часи життя Гобсека. У каміні палають гроші, плавляться золоті злитки, будинок пронизаний сморідом від зіпсованих продуктів, скрізь нагромадження меблів. Вірний своєму принципові безпристрасності, він нічим цим не користувався^'
Старий лихвар помер. Жага до збагачення лишилась. Чи не так? </span>
1)Удень спить, а як ніч прийде – на огонь летить.
2)Восени намистом рясним вона віти прикрашала.
3)Як весна – красна настала, ягідок уже не стало.
4)Без окраси залишилась ти, красуне, не даремно.
5)Взимку пташок годувала намистинками, напевно.
<span>Марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи,
ворожіння. Вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі».
Вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. Ще в дитинстві
вона назавжди привернула серце Іванка до себе, пригостивши його цукеркою
у відповідь на спробу побити її.
<span>цитатна характеристика Марічки у творі "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського.
«Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:
— Нічьо... В мене є другі... май ліпші».
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»
«Сходились
коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти
ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флоярі. Задуманий все,
встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі,
прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не
грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні
смереки»
«Марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого
голуба,— співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились — не
могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці,
хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по
сіножатях, як смереки ростуть по горах... Марічка і сама вміла складати
пісні».
«Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу,
що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я му
дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить Іванко... Тільки
співати залишу».</span></span>
Календарно-обрядові пісні,соціально-побутові пісні, родинно-побутові пісні,родинно-обрядові пісні, історичні пісні,балади
