Очі як море сині та глибокі
У цьому заповіті Т.Шевченко показав що нам потрібно боротися
І ні прияких обставинах не здаватися
А зараз ця проблема у АТО
І ми мусимо не здаватися а йти до перемоги
Объяснение:
Лариса Петровна Косач родилась 25 февраля 1871 года в городе Новоград-Волынском (ныне Житомирской области украины) в интеллигентной, «литературной» семье. Ее мать, Ольга Петровна Драгоманова-Косач — писательница, творившая под псевдонимом Олена Пчилка (ее поэзию и рассказы для детей на украинском языке хорошо знали на Украине), была активной участницей женского движения, издавала альманах «Первый венок». Отец — высокообразованный помещик, очень любивший литературу и живопись. Детские годы Леси прошли на Волыни: в Новограде-Волынском (1871 - весна 1879), Луцке, в селе Колодяжное, что под Ковелем.
Епітети: дитячі любі роки, вродливі королівни, безпощадній зброї. Метафора і порівняння: Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння?
Я- українка .Моя батьківщина-Україна,а мої батьки-українці.Я люблю цю місцевість,серед яких я зростала-гори,степи,гаї.Якщо б Україна зазнала розпаду,я б боролася і хоч одна росинка могла б чимось допомогти ій,як говорить Матір Тереза"Віддай світу найкраще,що маєш,і натомість одержиш жорсткий удар.І все ж ,віддай світу найкраще,що в тебе є!".Я б ніколи не забула свою батьківщину,навіть якщо і покинула її,занепала духом.Тож,я дочка України!