Нерозлучні друзі Митько і Сергійко. Хлопчики не дуже успішно закінчили
<span>п’ятий клас і перейшли в шостий. На літні канікули вони отримали завдання </span>
<span>зібрати гербарій, але й не збиралися цього робити. У вересні хлопці знайшли </span>
<span>вдома якийсь гербарій, підписали його і здали. Як виявилося, цей альбом </span>
<span>старший брат Митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на два </span>
<span>дні. Був великий скандал, Митькові дісталося від брата, а в школі вчителька </span>
<span>ще довго згадувала цей випадок. </span>
<span>У дружбі двох хлопчиків Митько верховодив. Це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у село. Митько показав Сергійкові озеро і запропонував залишатися в курені в лісі на ніч. Сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і допомагає реалізовувати їх. </span>
<span>Митько та Сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. Серед лісу, за три кілометри від села, хлопчики вистежували чудовисько, чергували біля вогнища. Звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували один одного і не кидали в біді. </span>
<span>Митько і Сергійко ніколи не сварилися, хоча іноді між ними виникали непорозуміння. Якось хлопці нагадали один одному про їхні проблеми в школі: про Сергійкову трійку з фізкультури, про сині листочки в альбомі Митька. Але не дуже приємна розмова закінчилася тим, що хлопці розсміялися, і настрій для сварки одразу зник. </span>
"Місто" - це перший у пореволюційну добу роман європейського рівня про селянську українську молодь,яка,розбурхана революцією, на початку 20-х років тисячами потягнулась у чужі колись їй міста . І пішла вона туди, щоб виконати покладену на неї історією подвїйну місію:
а) "вийти в люди", опанувати колись недосяжну науку, набути певний фах і створити нові загони свідомої державно-творчої української інтелігенції;
б) завоювати і зробити своїм зрусифіковане українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом.
Жив був на дні морському маленьке загадкове створіння. Ніхто не міг
сказати, що воно таке є. Він був маленький за розміром, зеленого
кольору, в нього було 4 коротенькі лапки та великі гарні чорні очі. І
звали його Дото. З того часу, як Дото з'явився у пруді всі боялися що
він їх з'їсть, проте Дото їв лише водорості. Але він дуже сумував через
те, що в нього немає родини. Але одного разу Дото потоваришував з рибкую
Моллі. Моллі захищала Дото від хижаків, а Дото, в свою чергу, кожний
день веселив Моллі. З того часу в воді живуть два найліпші друга-Моллі
та Дото.
Прости если похоже на бред!))
мені здається, що тут художнім засобом виступає тире у реченнях. Воно надає швидкості, руху словам, допомагає висловити думку стисло, наголосити на тому, що поет хотів сказати. Людина на землі є єдиною вищою істотою, і все навколо існує для неї, тільки необхідно це помітити.
1.Пролог-Звернення до земляків які забули рідну землю
2. Оповідь про ханського сина
3. Вболівання за долю України