<span>Хвалить його кожен,
Любить його кожен.
І дня ми прожити
Без нього не можем</span>
Іван Федоров його портрет
Перша книга − Буття − веде нас у прадавню історію, коли світ тільки-но створювався, коли «земля була пуста й порожня, та й темрява була над безоднею, а Дух Божий ширяв над водами».Вона розповідає, як Бог створював світ, людину, якою була доля перших людей і перших людських поколінь. Опис давніх подій Біблії приведе нас до Месопотамії, у так зване Межиріччя – область між ріками Тигр та Євфрат, де пізніше виникли держави шумерів, ассірійців, вавілонян, персів, а нині знаходиться Ірак. Звідти, із міста Ур, вийшли за закликом Бога Аврам та його дружина Сара. Це відбувалося десь за 1700 років до Різдва Христового. У той час жив визначний законодавець, цар Вавілона, Хаммурапі. Його зведення законів − базальтовий блок, покритий клинописом − нині зберігається у Луврі.Завіт, укладений між Богом і Аврамом, розпочинає історію вибраного народу. На підтвердження угоди Бог змінює ім'я Аврама на Авраам, а його дружини Сари на Сарра. Нащадки Авраама, син Ісаак, потім онук Яків (Ізраїль) разом зі своїми дванадцятьма синами мандрували в пошуках пасовищ для своїх стад землями Харана, Ханаана, сучасних Сирії, Йордана,
Пустити , пустунчик, пустеля, пустий , пустяк...
Илья́ Му́ромец (полное былинное имя — Илья Муромец сын Иванович, также встречаются варианты: Илья Моровлин, Муравленин, Муровец, Муромлян[2]; Илия-змееборец[3]) — один из главных героев древнерусского былинного эпоса, богатырь, воплощающий общий народный идеал героя-воина.
Согласно легенде, крестьянский сын[4] и оберегатель русской земли от врагов, параличный до 33 лет, получает силу от ангелов-странников, борется с Соловьём-разбойником, идолищем, жидовином, татарами и, наконец, окаменевает[5]. Впервые появляется в письменных источниках в XVI веке у Ф. С. Кмиты-Чернобыльского как Илья Муравленин, у Эриха Лясоты — как Илья Моровлин, в некоторых былинах XVII века — как Илья Мурович или Илья Муровец[6][7]. Некоторыми исследователями отождествляется со святым Илией Печерским Чеботком, мощи которого покоятся в Киево-Печерской лавре.