Соловей
невеликий,моторний,
Співає,зачаровує,відлітає
Соловей- найдосконаліший співочий талант
Птах
Як тільки перші весняні промені пробіглися по землі, у лісі відкрила очі квіточка. Солодко потягнувшись, вона озирнулася навколо. Бр-р-р, - здивувалася, побачивши чорну землю, самотні стовбури дерев і сиве небо. Чому все таке сумне? – запитала сама себе. І набравши у стебельце побільше повітря, гукнула:- Агов! Є хтось? Відізвіться!У відповідь тиша...- Аго-о-ов!..- Тут я, - почувся поряд голос.- Ой, - від несподіванки квіточка аж підстрибнула.А на неї усміхаючись дивилася білосніжна красуня. Витончені лінії пелюсток, тоненьке стебельце і неймовірно сонячна посмішка. - Ти хто? – замилувалася квіточка.- Я твоя сестричка, - відповіла та.Але помітивши, що квіточка геть розгубилася, пояснила:- Ми з тобою проліски. Ми діти весни. Ми першими серед усіх квітів сповіщаємо про те, що зима позаду.- І я теж така гарна?- Звісно. Ось поглянь, - і білосніжка показала сестричці у дзеркальце води. А звідти дивилося два гарних личка. - Та ми ж близнючки! – заплескала листочками квіточка.- Еге-ж! Ми схожі. І нас дуже багато. Озирнися лишень навколо.А у весняному повітрі вже звучала пісня: Ми весняні діточки,Білосніжні квіточки.Землю прикрашаємо,Килимом встеляємо.Про весну віщуємо,Радість всім даруємо.Так сотні молочно-білих пролісків будили своїм співом природу. Вступала у свої права весна.Думаю поможет
Славко Беркута - надзвичайно спокійний та врівноважений. Можливо, навіть холоднокровний. Про це свідчать такі слова з повісті: "<span>Славко Беркута підвівся з-за парти, мовчки натягнув пальто і мовчки пішов із класу." Він вийшов, а за ним і увесь клас.
</span>Як Славко сам себе виліковував і реабілітував: "<span>Прикушував губу, стояв якусь мить зажмурки з болю, а тоді таки йшов."
</span>Фехтування з першого погляду стало справою усього життя: "<span>Знав з першого ж вечора: фехтування — це те, без чого тепер не обійдеться."</span>
Бувають батьки, які "давлять"" на дітей, хочуть щоб їхні діти були найкращими і вміли все і їм всерівно що дітям не подобається це робити. Таку ситуацію можна побачити у сім'ї Ващуків. Мати Юлька засьавляла мина грати на піаніно (а він цього не хотів робити). Протиставлення показано у сім'ї беркутів. Тато вчив славка щоб той робив те, що йому подобається
Миють мене і годують,
Пестять мене і милують.
Ними все вміє бабуся робити:
Шити, в'язати й варити.
Люблю їх до щік притулити
(Дай, Боже, їм довго жити!)
Золоті бабусині руки.