А тема то какая? Что бы знать что писать то.
В сказке есть мораль, смысл, она учит чему-то.
А фантастический рассказ это просто приключения и т.д.
Думаю, понял :)
1. Сказка-складка, значит, она выдуманная история, где практически ничего не может быть, как в реальной жизни, но люди обожают читать их и слушать.
2. Быль - это реальность, иногда она бывает очень плохой, а в сказке все всегда хорошо, поэтому люди мечтают жить, как в сказке, чтобы уйти от реальной жизни.
1)В каком возрасте главный герой рассказа отправился жить сам?В 8 лет
2)Что почувствовал и первый раз ощутил главный герой в 11 лет?Голод,грусть,тоску за домом
3)Как главный герой рассказа получал деньги,чтоб выжить?Он играл на деньги
4)С каким предметом в новой школе были проблемы у главного героя?С французским
5)Что за проблема была с французским языком у главного героя?Проблемы с произношением слов
6)Как звали учительницу французского?Лидия Михайловна
7)Кто отправил посылку главному герою в которой лежали макароны?Учительница французского
8)Как закончился рассказ "Уроки французского"?Главный герой и учитель французского подружились,он согласился заниматься с ней французским,в скоре он хорошо выговаривал слова и учился на отлично
«В одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно. Очі налилися кров’ю з лютості та розпуки. В руках держала сокиру». (Палажка, мати Павлуся.) «Їх стіжкуваті шапки і догори вовною обернені кожухи надавали їм такого страшного вигляду, що, дивлячись на них, кров замерзала в жилах». (Татари, що напали на Спасівку.) «…Був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широчезні, як море, червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сорочка була подерта і замащена… Жилаві руки з п’ястуками, мов довбеньки. …Згинав залізні штаби, а коня підіймав поперед себе, мов барана». (Семен Непорадний, сторожовий козак.) «Йому було вісімдесят літ зроду; та хоч було спочити старим костям у якому зимовику, він не давався старості і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою і співом. …Стріляв з рушниці так, що птиці під час льоту не промахнув. До того, він знав, як лічити рани зіллям…» (Січовий дід Панас.) «Розплющив очі і побачив над собою високого чоловіка з люлькою в зубах. Чоловік був одягнений у подерту, брудну одежу і мав на голові татарську шапку. На ногах у нього були постоли, обв’язані мотузками. Лице чорне, пожовкле та розкуйовджена чорна борода. …Уся його зброя — довгий ніж за поясом». (Потурнак — харциз Карий.) «Був веселий, і за це його всі полюбили. Девлет-Гірей наказав видати йому гарну одежу, і тепер годі було впізнати того обідраного невільника, кінського пастуха». (Павлусь.)