Я сама вчера прочитала
главные герои:молодой мужчина и старик.
краткий пересказ:поэма о том,как старик спас мужчину.он когда очнулся начал рассказывать о том,что он не хочет жить.рассказал как был у себе в родном краю,о том как на него накинулась рысь!
мое мнение о героях и их поступках: герои я считаю положительные.старик сделал благородный поступок.и по рассказам мужчины он тоже делал благородные поступки!
я понимаю что он большой,но лучше прочитай!интересно хоть и много читать!
1 - Самый главный это- Герасим,Татьяна(его любовь), барыня (его хозяйка),Муму(собака,),пьяница(не помню фамилии, его барыня хотела сватать с Татьяной)и еще один (советчик барыни)
Одна из высших ценностей на свете-ценность человеческой жизни. Какая ценность дороже всего на свете? Задав себе этот вопрос, мы понимаем, что это человеческая жизнь. Ни золото, ни богатство и даже ни слава высшая ценность на свете , а наша жизнь. Высшая ценность- это то что Бог даровал нам. То, что мы дышим этот прекрасный воздух, то, что мы ходим по земле, то, что мы видим наших родных и близких, смеёмся с ними и радуемся, то, что мы можем творить многое, чтобы мир становился всё прекраснее и чудеснее. Нет ничего дороже того, что мы можем даже просто чувствовать жизнь. Иными словами, даже самый простой вздох- это высшая ценность на свете. Нет ничего дороже нашей жизни.
ОЛЕКСАНДР ГРІН
Віра у силу надії та справжнього кохання у повісті-казці Олександра Гріна «Пурпурові вітрила»
Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. З огляду на біографію письменника Олександра Гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. Загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. Тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. Грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри всі негаразди. Після тяжкої хвороби, не маючи ані грошей, ані власної домівки, він написав чарівну повість-казку «Пурпурові вітрила», сповнену любов'ю до життя, вірою в людей і всепереможну силу надії, здатної творити дива.
Піднесеність над буденним, мрія, надія і кохання — ось провідні теми його повісті. Нібито у головної героїні повісті-казки не було підстав сподіватися на краще: у Ассолі мати померла від злиднів, батько був змушений піти зі служби через те, що покарав мерзотника Меннерса, і заробляти виготовленням іграшок. Але на шляху дівчинки зустрівся старий збирач легенд і казок та подарував їй мрію про казкового принца, що приїде за нею на кораблі з пурпуровими вітрилами, і візьме «назавжди у блискучу країну, де сходить сонце і де зірки зійдуть з неба, щоб привітати тебе з прибуттям». Вразлива дівчинка повірила у цю обіцянку з такою силою, що врешті-решт ця мрія перетворилася на дійсність, хоча більшість мешканців Каперна вважали її напівбожевільною. В Ассолі наче жили дві особистості: «Одна була донька матроса, ремісника, що майструвала іграшки, друга — живий вірш, з усіма дивами його співзвуччя та образів, з таємницею сусідства слів, в усій взаємності їх тіней і світла, що падають одне на одне». Вона жила не буденністю, а мрією про кохання, «нам нелегко так зануритись у казку, їй було б не легше вийти з-під її влади та привабливості», — пише про Ассоль Грін.
Така відданість надії знайшла, нарешті, розуміння, і, хоча ніби нічого казкового не було в тому, що закоханий романтик Грей, дізнавшись про мрії дівчини, що справила на нього сильне враження своєю чистотою, гармонійністю та схожістю на «чарівне художнє полотно», купив пурпурову тканину для вітрил. Сама ситуація здіснення мрії є незвичайною та чарівною, але не нереальною: якщо одна людина кохає іншу, то в її змозі перетворити життя на казку, а таке бажання виникає лише тоді, коли кохання є справжнім, тим, що дарує, а не забирає усе собі. Та й Ассоль своєю відданістю, вірним чеканням, заслуговувала на кохання.
- Якщо не втрачати надії, будь-яка мрія може з часом здійснитися — стверджує нам своєю поетичною казкою письменник. Але для цього почуття мають бути глибокими, чистими і справжніми.
Усе можливе в цьому світі! Головне — вірити...