Кінцівка до оповідання Чорногуз, та 6 питань з відповіддю до тексту Чорногуз Халимон, як його прозвали діти, стояв у гнізді на в
Кінцівка до оповідання Чорногуз, та 6 питань з відповіддю до тексту
Чорногуз Халимон, як його прозвали діти, стояв у гнізді на вершечку розчепленої танкової гармати, що загрузла на Ганниній садибі. Намостивши гніздо на гарматі поблизу хати, згорілої з його старим гніздом, чорногуз розпачливо махав крилами, завмирав, стоячи на одній нозі. Врядй-годй він літав на низинку під лісом, нашвидку ковтав там кілька жабок, приносив у дзьобі гадюку про запас, - і далі стояв у гнізді, клацаючи дзьобом, наче розмовляючи сам із собою. Діти, які все мусять помітити, збиралися біля нього співчутливою зграйкою та вмовляли лелеку не журитися. Чорногуз розплющував одне око, повертав набік голову й дивився на дітей.
Потім він почав більше цікавитися навколишнім життям, зо два рази літав на житнище* на бесіду зі своїм лелечим родом. Чиєсь дурне лелеченя, яке тільки-тільки починало вчитися літати, зопалу залетіло далі, ніж йому належало, впало на стіжок сіна й товклося там до вечора, не наважуючись ще раз повірити своїм крилам. Уже перед самою темрявою чорногузеня пустилося берега, щоб не ночувати поза гніздом. Але вітрець, ударивши під крила, змінив напрям льоту, і пташеня ледве не виштовхнуло самого Халимона, потрапивши на його гніздо. Халимон допровадив лелеченя до мами, летячи поруч і трохи нижче, щоб малому не було страшно.
З господаркою подвір'я Ганною в Халимона були добрі взаємини. І люди, й чорногузи знають, що вони здавна є друзями, тож ніколи ніякому хлопчакові не спаде на думку розорити гніздо на хаті чи шпурнути грудкою на чорногуза: твердо встановлено - птах той принесе у дзьобі жарину й підпалить хату. Бувало - чорногуз злітав на землю й ходив по подвір'ю, з цікавістю придивляючись, як Ганна тіпає** торішні коноплі, варить у казані кропиву або шиє в холодку.
Коли з'явилася до двору будівельна бригада, привезли лісу, викопали яму й почали місити глину, притягли очерету на дах, тесляр заходився коло вікон і дверей, - чорногуз виявив велику зацікавленість. Часто вдосвіта, коли бригади ще не було, Ганна виходила із землянки на подвір'я та й голосно казала: «Чи, може, сниться, що хата моя росте, як поливана, а насправді, як Халимонова хата, - на тічку?». Чорногуз чув господиню й подавав голос: клац, клац, клац! «Дивись же мені, Халимоне, на той рік прилітай просто на нову хату, та й не сам, мій друже, а з Халимонихою!
