Дбайливо - старанно, ретельно, сумлінно.
Дрімають - куняють, придрімують, клюють носом.
Героям Слава!
Моя Батьківщина це Україна . Якою вона б не була чи бідною , чи злою, я все ж таки буду її любити. У неї матінка природа, яка дарує їй незвичайну красу.
Зараз у моему рідному краї тяжкі часи , це змушує сумувати.На мою Батьківщину кожен день падає зброя , яка знищює красу. І всі жителі України хочуть миру і зупинити це якнайскоріше.
Громадянини України добровільно йдуть її захищати, а де які за листівкою. Я впевнений(чи впевнена) ,що все закінчиться завдяки їм. Щиро з усім сердцем вірю, що знайдуться небайдужі захисники ,які зроблять так щоб мир панував , завдяки цім героям. Тому Героям слава!
У кожної людини є найпам'ятніші, найдорожчі місця в житті. Для мене — це моя рідна домівка, мій дім, моя вулиця. Коли я була зовсім маленькою, мої батьки одержали квартиру в новому районі на вулиці Дружби Народів. Я вважаю, що ця назва символічна, адже саме дружба між людьми є запорукою найкращих почуттів: дружба перетікає в любов, без дружби немає вірності, з дружби починається людяність.
<span>Дванадцять років тому на місці кукурудзяного поля і колгоспних ферм «виріс» молодий житловий масив. Білі багатоповерхівки височіли над землею, ніби торкаючись хмар рогачами телеантен, і самі нагадували хмари. Я і мої ровесники зростали разом із цим районом, тут нам усе близьке і знайоме. </span>
<span>Наша вулиця пряма і широка. Улітку тут багато зелені, адже на один бік припала лісосмуга, перетворена на затишну алею. З іншого, сонячного боку,— завжди багато квітів, проте і дерева за дванадцять років вже встигли підрости. Край вулиці виходить у поле. Із вікон верхніх поверхів відкривається чудовий краєвид — неосяжні зелені поля, які на початку літа золотяться соняшниковим сяйвом. Інший край вулиці впирається у широку автомобільну магістраль, за якою починаються приватні забудови. Хоча одноповерхові будиночки і претендують на оригінальність архітектури, я люблю багатоповерхівки. Особливо приємно дивитися на дев'ятиповерхівки з візерунками біля дахів — це будинки поліпшеного планування. Вони виділяються своєю оригінальністю. Вулиця дуже довга, а з обох її країв розташувалися «Універсами». їх спроектовано майже однаково, тому вулиця набуває своєрідного обрамлення. </span>
<span>Для обслуговування жителів на території нашого мікрорайону заплановано необхідні громадські та державні заклади. Більшою мірою вони розташовуються на перших поверхах багатоповерхових будинків, за винятком хіба що магазинів і кафе. Кафе «Лотта» стало улюбленим місцем відпочинку молоді. А між будинками у затишних дворах розташувалися дитячі садочки та школи. В оточенні житлових будинків моя школа. </span>
<span>Ця триповерхова споруда побудована так, що багато її вікон виходять у внутрішній дворик із клумбою посередині, на якій росте велика ялина. Перед центральним входом полум'яніють на клумбах квіти, а березова алея, яка веде до школи, створює затишок, підносить настрій. </span>
<span>Я люблю свою вулицю будь-якої кори, але особливо восени. Це час, коли все залите золотом, яке перемежовується з багрянцем. </span>
<span>Із вікна мого будинку добре простежується увесь мікрорайон, а легкий вітерець ранньої осені сповнює кімнату пахощами зів'ялого листя. </span>
Переїхати, заїхати, приїхати, зайти, прийти, прийняти, заходити, відходити, перейти, залишати
Богом дана земля
Нам всім пощастило народитися та жити саме в Україні - країні з багатою славетною історією, безліччю історичних та культурних пам'яток та гарною різноманітною природою. Є в Україні і густі ліси, і безмежні приморські степи, і сиві гори, і полонини, де навесні так багато квітів, що очей не відведеш від цієї краси.
А які у нас міста! Старовинний град Кіїв, зі златоглавими храмами і сучасними будівлями, і міста на Поділлі з середньовічними замками, і Запоріжжя, овіяне козацькою славою... Тисячі людей зі всього світу приїздять до України, щов все це побачити. Нам безумовно є чим пишатися!
Так хай живе й квітне наша Україна - многая, многая їй літа!