План характеристики образу Толі 4.1. Толя — син хазяїна будинку. 4.2. Опис зовнішності Толі. «Це була дитина ніжна, делікатна, смирна. Ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував», «…штанці на ньому бархатові, оченята не то чудні, не то винуваті, не то злякані», «випещені ніжки». 4.3. Риси характеру і поведінка героя: а) тендітний; («…чистенький. Ніжний, з щічками, як проскура») б) богобоязливий; («…тихенько хреститься й блідніє…») в) самоповажний; («…він терпіть не міг, як йому цей Федько говорив: «Толька». Наче він йому товариш», «…кричати на вулиці не личить благородним дітям…») г) брехливий; («Неправда! Неправда! — ще жалібніше і з страхом забився Толя. — Я не хотів іти, а вони мене потягнули на річку. А потім Федько узяв і пхнув мене на кригу… Спитайте всіх…Я не винен») д) байдужий до горя інших; («Коли Федькова труна сховалась за рогом вулиці й не було вже нікого видно, Толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком»). е) підступний; («…чижика він сказав Федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у Федька») 4.4. «Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка». (Народна мудрість про героя). «Федько халамидник» характеристика Толі Образ Толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу Федька. Це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. Толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до Федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. Толя сприймає благородний вчинок Федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. Коли Федько помер, Толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронною процесією. Засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: Толя приходить до матері Федька забрати чижика, хоча Федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. За допомогою виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього Толика. Неоднозначно зображені батьки Федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. Батьки Федька знаходяться в повній залежності від Толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. Цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. Надзвичайно прикро, що Толя, якого врятував ціною власного життя Федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. Виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як Толик,
«Зла іскра і поле спалить і сама пропаде»
Петро
Петробув відважний козак і не жалів себе.
Павлусь
Павлусь був меньшим братом Петра він був дуже хоробрим попри все хотів знайти свою сестру був здатним до вивчення татарської мови.
Ганна
Ганна була дуже вродливою дівчиною, на відміну від Павлуся вона відмовилася вивчати татарську мову.
Світове суспільство обізнане із чудесами, які коли-небудь існували чи існують на нашій планеті. Ці чудеса є загальновизнаними.
В Україні також є багато цікавих і гарних місць. В деяких із них мені доводилося побувати. Ітак, сім чудес України:
-Олешківські піски;
-Національний парк "Софіївка";
-Озеро Синевир;
-Хотинська фортеця;
-Дністровський каньон;
-Чорноморський біосферний заповідник;
-Асканія Нова;
Олешківські піски-це природна пустеля України, яка розташована в Херсонській області. Для цього місця характерні своєрідні флора і фауна.
Національний парк "Софіївка", що в Умані-дуже мальовниче місце, яке приваблює всі верстви населення нашої країни своєю красою. Планую відвідати це місце влітку.
Озеро Синевир- високогірне озеро, яке приваблює туристів не лише своєю красою, а й цілющими властивостями. Вранці біля озера рекомендують прогулюватися тим, у кого є захворювання дихальної системи. Та й чисто блакитна водна глибінь манить своїми "чарами"....
Відвідуючи Хотинську фортецю, ви ніби поринаєте в історичну давнину, в добу козаків. В такому місці відчуваєш себе у безпеці і жодні " татари" не страшні!
Олімпійські ігри – це свого роду ритуал, спрямований на демонстрацію сили, спритності й швидкості всіх учасників з кожної країни. Коріннями вони йдуть ще в Древню Грецію, де, як відомо, дуже любили й почитали спорт і гарну фізичну форму – “у здоровому тілі – здоровий дух”.
В іграх могли брати участь кращі із представників своїх націй і народу, а переможець у свою чергу був прославлений як герой. Але із приходом римлян гри стали в’янути, а в другій половині восьмого сторіччя нашої ери взагалі був заборонено як язичеський обряд
Але в 1896 році стартувало початок перших нових Олімпійських ігор, вони проводилися з періодичністю кожні чотири роки. Не вважаючи років війни. Міжнародний спортивний конгрес затвердив в 1894 році правила й положення Олімпійських ігор. Був організований Міжнародний олімпійський комітет. Олімпійські ігри повинні поєднувати й дати можливість показати себе й представити свою країну спортсменам – аматорам у чесних і рівноправних змаганнях. Не має місце бути ніякої дискримінації
Місце проведення Олімпійських ігор вибирає МОК, для їхньої організації вибирають не країну, а місто. Основною версією кілець на прапорі є п’ять континентів, які беруть участь в іграх: Африка – чорний, Америка – Червоний, Європа – синій, Австралія – Зелений і Азія – жовтий кольору
Гімн, як символіка ігор уперше був виконаний 1896 року на перших іграх, і без змін виконувався. Але пізніше стали дозволені переклади слів на мову приймаючої країни. Олімпійський вогонь – уперше був запалений на дев’ятих олімпійських іграх в Амстердамі. Він символізує нестримну волю до перемоги – волю вогню. Вогонь запалюють на початку ігор, і він горить до самого них завершення
Офіційну емблему, символіку й талісман гри розробляють організатори. Емблема повинна мати унікальний вигляд, стати візитною карткою обраної країни. Емблема країни, як і талісман ігор, є основною частиною сувенірної продукції, що випускаються в значній кількості. Доходи від продажів значні, і становлять не малу частину від доходів самої Олімпіади, до речі, вони не завжди покривають витрати
Олімпійські ігри – це гарна можливість для всіх країн і для кожної окремо виявити себе, і показати, чого встигли досягти її спортсмени. А також це більша честь і удача для країни – організатора, але це монета із двома сторонами. Це величезна можливість і колосальна удача, але з іншого боку – можливість поганої організації. Адже ніхто не хоче вдарити «у бруд особою».
