<span>Судьба поэта и писателя Ивана Франко противоречива. Объявленный классиком украинской литературы, он впервые ненадолго посетил Киев лишь в тридцатилетнем возрасте. Избрав в качестве литературных ориентиров произведения русских революционных демократов и так называемую натуральную (реалистическую) школу, Франко во многом оставался романтиком. Он переводил произведения Маркса и Энгельса, но десять лет трудился в польской правобуржуазной газете «Курьер Львовский». Все противоречия личности, существующей на границе русского и германского миров, словно для наглядности, отразились в жизни Ивана Франко. И потому для австрийцев он был русофилом, а для русских – украинским самостийником.</span>
Ответ:Доброго дня, Василю, внуку! Мабуть, розучився писати в тому інституті, бо на листівках хоч би слово було твоєю рукою, все друкарським шрифтом: "З Першотравнем", "З Великим Жовтнем", "З Новим роком". А то прийшла листівка "Восьме березня — День міжнародної солідарності жінок усього світу". Вже в тому інституті забув, що я дід? Торік була від тебе листівка "Поздоровляю з весіллям", то ми вже посміялися з бабою. Ага, як то говориться: дід плаче, баба плаче, а курочка кудкудаче.
Наші новини які? Завезли палива на зиму, трохи торфу і трохи брикету, тепер кадимо в грубці й кашляємо обоє. Баба каже прочистити димохід, а його чисть не чисть — однаково не поможе, та й од погоди залежить. Заготовили огірків, капусти, маємо свою картоплю, моркву та буряки, а м'яса вже не їмо, то обходимось. Маємо дві курки, обидві несуться, кролів троє, був недавно приплід, але геть увесь вигиб, якась пошесть поклала в клітці, то баба свариться, наче я повинен шукати управу на ту пошесть.
Твори бувають різні. Кожен з них несе частинку душі автора. А якщо автор могутній власною душею, то його твори неможуть бути неулюблені. Про Тараса Шевченка можна говорити вічно. він поет, натхненник і пророк. Я люблю усі його твори, немає одного найулюбленішого, але про один можу розповісти. Твір "Розрита могила", це вірш сповнений великої мудрості. коли ти його читаєш, то розумієш настільки все влучно розповідається. В одній стрічці міститься вся та історія, переживання, життя. Мені подобається засудження людей, що жахливо ставляться до України. "Помагайте, недолюдки матір катувати!" - велика хвиля емоцій і опис проблеми що завжди буде актуально. Цей твір захоплює і від нього ідуть мурашки по шкірі.
Микола про Возного: «Юриста завзятий і хапун такий, що із рідного батька злупить!». «Возний-пан, чиновний і багатий, а я не маю нічого.» — каже Микола Наталці «…Живу хоть не так, як люди, а хоть побіля людей; копійка волочиться і про чорний день іміється»
Отже, у Возного є позитивні і негативні риси характеру :
1) Позитивні : освіченість та почуття гумору
2) Негативні: жорстокість, хабарництво, пихатість, любов до чарки, зневага до простих людей.
Іван Карпенко-Карий(Іван Тобілевич)
