Важливе місце в
Стародавній Греції займала музика. Багато образів музикантів є в давньогрецькій міфології (Орфей, Пан, Марсій), а їх зображення збереглися на вазах та у вигляді скульптур. У Греції існували спеціальні об’єднання співаків, музикантів, танцюристів.
Музика звучала під час урочистостей, ритуалів, ігор, супроводжувала театральні дії. Антична трагедія взагалі була немислима без музики: діалоги в ній переходили в співучий речитатив і спів, кожен епізод завершувався хоровим номером.
Характерною ознакою давньогрецької музики є синкретизм — єдність із іншими мистецтвами: поезією, танцем, театральною дією. Іноді драматургу доводилося виступати у ролі поета, музиканта, режисера, актора. Давньогрецька музика була переважно одноголосною. Мелодія записувалася за допомогою грецьких і фінікійських букв. Зростання полісів, у яких проходили великі культові та цивільні свята, призвело до розвитку хорового співу під акомпанемент духового інструменту.
Давньогрецьких музичних інструментів було більше 60 видів: кіфара (різновид ліри), ліра, орган, труба,
флейта Пана та інші. Авлос вважається прабатьком духових інструментів — кларнета і гобоя. Музика Стародавньої Греції, справила великий вплив на розвиток європейської професійної музичної культури та музичної науки.
Ідея: єднання краси навколишнього світу й маленького хлопчика.
Основна думка: дитинство — вік, коли формується майбутня людина, і тому
так важливо навчити її любити, розуміти та цінувати природу.
<span><span>Була собі хатиночка,
навколо неї пліт.</span>
<span>Жили в хатинці півничок
і сірий кіт-воркіт.</span></span><span>
<span>Кіт зрання та до вечора
у лісі полював,
А півник в хаті порався
та квіти поливав.</span></span><span>
<span>От якось вранці вирушив
до лісу кіт—воркіт.
Аж тут лисичка хитрая
прибігла до воріт.</span></span><span>
<span>Прибігла, облизалася
гостреньким язичком
та й почала виспівувать
солодким голоском: Це кіт и півник</span></span>
Серпень- назва місяця походить від сслова "серп".Саме від цього слова, тому що в цей час п
<span>Останнім часом сучасна людина абсолютно помилково стала розподіляти саму себе і природу. Думається, що всі ми забули, що ми є не чим іншим як природою та її найяскравішим виявом, між людиною і природою можна впевнено поставити повноцінний знак рівності. Особливо приємно усвідомлювати той факт, що людина і природа – це одне і те ж тоді, коли в людській свідомості поселяється думка про те, наскільки велика природа, наскільки великий і дивовижний світ. Насправді, зрозуміти це дуже просто, необхідно лише уважно спостерігати за природними явищами, замислюватися про них і давати їм належну оцінку, якої вони заслуговують.</span>