Справжній друг Це, перш за все, позитивна і доброзичлива людина з почуттям гумору. Він, безсумнівно, чуйний, м'який, ввічливий і привітний. Ще мій друг повинен бути людиною слова, якщо щось сказав, щось пообіцяв, значить, обов'язково зробив. Бажано, що б мій друг вів себе в суспільстві ввічливо і гідно, знав правила поведінки, поважав інших людей. Ще для мене важливо, що б близька мені людина завжди була щирою і залишалася самою собою в різних ситуаціях , була справжньою. Так само бажано, щоб друг був поблажливим і справедливим до інших людей, а так само до їх вчинків.Для мене одним з основних критеріїв дружби є взаємні інтереси, спільні захоплення, можливо однакові хобі. Час, який друзі проводять разом, має бути цікавим і продуктивним. Спілкування має приносити людям, які дружать, задоволення, натхнення і позитивні емоції.<span>Справжній друг ніколи не залишить тебе в біді, завжди буде готовий прийти на допомогу. Він зуміє вислухати, якщо треба, дасть слушну пораду, а якщо треба – просто промовчить. Друг завжди скаже тобі правду, нехай навіть неприємну і гірку. Він не стане лестити тобі, але і жорстко критикувати не буде. Друг усвідомлено і адекватно висловить свою думку, якщо треба, вкаже на помилки, коли треба – порадить, коли треба – надасть посильну йому допомогу. Я вважаю, що саме так поводяться вірні і справжні друзі. Принаймні, я, як друг, намагаюся дотримуватися по життю саме таких правил і принципів.</span>
Тополя – один із символів України; у фольклорі – це втілення дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: «Струнка, як тополя», «Висока, як тополя», «Тонка, як тополя», «Гнучка, як тополя», «Самотня, як тополя».За народними повір’ями, виникнення цього дерева є результатом міфічного перетворення дівчини, жінки в дерево. Саме такий переказ Шевченко поклав в основу балади «Тополя».
Світ творчості А. Малишка — ліричний і неповторний. Його вірші впливають на читача насамперед своєю щирістю та емоційністю. Теми, до яких звертається поет, досить різноманітні. Проте є певні сталі мотиви, які мандрують від одного вірша до іншого.Однією з повторюваних тем творчості Малишка є тема туги за рідною домівкою, спогади, пов'язані з дитинством та батьками. З біографії автора ми знаємо, що понад усе він поважав батьків, дуже любив матір і завжди піклувався про неї. Нікому не дозволяв ображати її, завжди ставився з великою турботою. Тема материнства, вдячності сина матері відобразилася й у віршах Малишка. Мабуть, най- відомішим текстом поета є «Пісня про рушник». Мені дуже важко читати цей текст як звичайний вірш — мелодія пісні настільки тісно пов'язана з поетичним текстом у моїй уяві, що я мимоволі починаю наспівувати. Багато віршів поета потім стали піснями.Про значення творчості Маїишка промовисто свідчить випадок, що стався в моїй родині. Нещодавно я, як завжди, розповідав бабусі про новини в школі, розповідав, що ми вивчаємо, і згадав про пісню, що починається словами «Рідна мати моя, ти ночей не доспала...» Бабуся трошки здивуваїася: «Ви досі вчите народну творчість? Хіба ви не закінчили цю тему?» Коли ж я сказав їй, шо ця пісня не народна, а написана А. Мачишком. слова якого поклачи на музику, бабуся навіть не одразу повірила. «Дивно, я все життя вважала, що це народна пісня», — сказата вона. Мабуть, це велика честь для поета — створити тексти, що знатимуть і любитимуть люди.Мені дуже подобається вірш «Вогник». Одразу уявляю собі невеличку хатину, тополю біля неї і самотній вогник у вікні У цьому тексті автор знов пише про тугу за батьками. Точніше, це навіть не туга, а світла печаль, спогад про дитинство, бажання повернутися в ті часи. Батьки згадують синів, яких вони виростили і відпустили у доросле життя. А ліричний герой завжди відчуває зв'язок із домом:Та де б не ходив я в датекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю, Я згадую вогник у тихій тривозі і рідну хатину свою.<span>Сум за домівкою та батьками, бажання постійно повертатися додому — це почуття, зрозумілі кожному. Можливо, саме тому поезії А. Малишка не залишають байдужими жодного читача, а в поєднанні з музикою — хвилюють і розчулюють майже до сліз.</span>
1. А й дитина ж то вийшла – на славу! Повновиде, чорняве, головате, розумне… Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе.
2. (Мотря) Десь Чіпка у нас буде дуже велике ледащо! – жаліється Оришці: – Йому як що робити, то треба за тиждень загадувати, щоб роздумався…
3. Як підріс Чіпка – став бігати, то вибіжить, було, з двору на вигін та прямо до дітвори так і чеше. Так же й дітвора його не приймає. Зараз почнуть з його глузувати, щипати, а іноді поб’ють та й проженуть…
4.
– Виродок іде! – кричить, забачивши здалеку Чіпку, білоголовий миршавенький хлопчик.
– Запороток! – підхопить інший… – Ходім до його!
5. Дуже любив Чіпка казки слухати. В казках його зроду розумна голова знаходила немалу роботу. Казка була йому не вигадкою, а билицею. Не раз хлопець рівняв казку до життя, а життя до казки – і само собі міркувало, дивувалося…
6. Чіпка мав добру пам’ять: з неї ніколи не виходила думка, що він “виродок”; він ніколи не забував бабиної ради… Собі на лихо, рядом з добрими думками, у малому серці ворушилося щось недобре, невпокійне… розбуджене, воно не давало йому забутися, ніколи не прощало нікого, коли бачило яку помилку… І росло лихо в його серці – і виростало до гарячої відплати, котра не зна ні впину, ні заборони…
Ответ:
Татари ставилися до палуся погано
Томущо він був з роду козаків
А на той час йшла віна між татаринами і козаками
