<span> Один із способів створення художнього образу - це гіпербола, тобто перебільшення. </span><span> Гіпербола
дуже часто використовувалася в усній народній творчості: казках,
билинах, піснях. Так в билині "Ілля Муромець і Соловей-розбійник" для
яскравої характеристика образу Солов'я-розбійника, зображення його сили
використана така гіпербола: </span><span> Засвистів тут Соловей по-солов'їному, </span><span> Закричав, собака, по-звірячому, </span> Зашипів, проклятий, по-зміїному, Так все травиці-моріжку уплітали, Всі лазуровий квіточки осипався, А що є людей поблизу, так всі мертві лежать. <span> Коли потрібно показати щось могутнє, сильне, що перевершує звичайне, використовується гіпербола. Так Н. В. Гоголь, вказуючи на богатирську силу Тараса Бульби, пише: "У ганку стояли осідлані коні.
Бульба раптом вискочив на свого Чорта, що скажено відсахнувся, відчувши
на собі двадцяти тягар, тому що Тарас був надзвичайно важкий і
товстий". Збираючись в Запорізьку Січ, Бульба дав синам багату
козацький одяг, частину якої складали шаровари "шириною у Чорне море".
Тепер уявіть Бульбу вагою в 320 кілограм і його синів, що носили
шаровари, шириною з Чорне море. Ось що таке гіпербола. </span><span> А тепер звернемося до "Пісні про Роланда" - французькому героїчного епосу. Описуючи сутичку Роланда з могутнім мавром Вальдаброном, безіменний автор говорить, що Роланд одним ударом свого меча розсік не тільки шолом і голову супротивника, але і все тіло його до сідла, і саме сідло, і хребет коня, так що "вбив і мавра і коня під ним "(кантилена CXIX). </span><span> Гіпербола широко використовується і в живописі. Розглянемо "Портрет Ф. І. Шаляпіна" роботи
Кустодієва. Для Кустодієва Шаляпін - втілення російського богатирства,
духовного і фізичного. Тому Шаляпін намальований на весь зріст і в
зіставленні з тих, хто бавиться народом, який зображений на задньому
плані картини, виглядає як гігант, велетень. Можна було Шаляпіна
зобразити лише на тлі дерев, будинків, і все одно цей гіперболічний образ богатиря зберігся б, але Кустодієва знадобилося показати ще й народ, тому що Шаляпін - плоть від плоті цього народу. Він
ніби корінням вріс у народну культуру. За спиною Шаляпіна зображені
сцени народного гуляння з балаганним поданням. А балаган - це народний
театр. Він нагадує, по-перше, про те, що Шаляпін - артист, по-друге,
про те, що витоки мистецтва Шаляпіна - у народній культурі і служить
воно народу. Художник показує нам, що Шаляпін - концентроване вираження духовних сил народу. </span><span> Шуба Шаляпіна відчинені. Це вказує на його гарячий і відкритий характер, широту його російської душі. </span><span> Ось ще один зразок гіперболи у того ж Кустодієва. Творчість
Кустодієва взагалі перейнято народним духом, тому в своїх картинах він
особливо охоче використовував гіперболу. Погляньте на його акварель "Купець в шубі": величезний купчина займає як ніби все місто, йому затісно. Це богатир, господар життя, опора держави. </span><span> Гіпербола і в картині Кустодієва "Більшовик", якого художник
зобразив на тлі міста. Більшовик вище будинків, вище церкви, а прапор в
його руці затуляє все небо, прямо за Маяковським: "Прапорами небо
обклеювати!" Народ же в ногах у більшовика в порівнянні з ним мізерно
крейда, що відображає перебільшення більшовиками ролі особистості в
історії і їхнє зневажливе ставлення до народу як аморфною "масі", з якою
можна робити все, що завгодно. Кустодієв висловив те уявлення про
тверді більшовиків, яке вони намагалися навіяти про себе народу. </span><span> Якщо вдивитися в обличчя більшовика, фанатичне і запекло-нещадне, його нищівну ходу, його готовність знести що стоїть на шляху храм, то можна припустити, що в художника
було досить скептичне ставлення до революції, принаймні, під час
створення цієї картини. Тим більше, що дія відбувається на заході дня,
що дуже символічно. </span><span> Чудовий зразок гіперболи - "Святий
Себастьян" Антонелло да Мессіни з Дрезденської галереї. Святий
Себастьян зображений на повний зріст на передньому плані картини, і все
навколо нього здається маленьким і незначним у порівнянні з ним: і
найкрасивіші будівлі міста, і люди,
його мешканці, що занурені у свої повсякденні праці і турботи. Герой
не корчиться від болю, що заподіюється пронизали його стрілами,
благаючий погляд його звернений до Бога, і в особі ледь помітні сліди переносимих страждань. Це могутній титан духу. </span><span> І як було художнику обійтися тут без гіперболи, якщо він прославляє мученицькі страждання героя за віру християнську,
протиставивши цей вчинок святого Себастьяна буденному поведінки інших
персонажів картини. А на те, що це страждання за віру і що подвиг героя не був даремним, вказує нам уламок античної колони біля його ніг - символ переможеного язичництва.</span><span>. </span><span />
Мирослава- це головна героїня повісті Івана Франка <<Захар Беркут >>, дочка боярина Тугара Вовка. Головна героїня закохана в Максима Беркута. Портрет, зовнішність Мирослави: Портрет змальовано народно- поетичними засобами. Її тонкий стан порівнюється з тополею; цитати: << вона звинна як вивірка>>, << рум'яніється, як рута>>, в неї << чорні палкі очі>> Вона зображує своїм образом: Волю, гордість і патріотизм, до своєї батьківщини.
1 на кам'яному острові. 2 Швайка каже що на землю Воронівки напали татари. 3 хлопці залишаються самі на острові з Барвінком. 4 на острів припливають два човни з трьома людьми один з них Ташкевич. 5хлопці беруть в полон Ташкевича. 6 Козаки повернулися Ташкевич втік. 7 Швайка відправив козаків за Ташкевичом на зміїний острів. 8 Ташкевичу дають військо в 100 осіб і приказ знищити козаків. 9. Санько ворожить і хлопців не помічають. 10. хлопці ідуть степом і зустрічають пастуха Рашида. 11 Швайка в гостях у Вирвизуба
Это произведение имеет четырех главных героев: Захар Беркут — глава общины на Тухольщине, Максим Беркут — его сын, Тугар Вовка — боярин, Мирослава — его дочурка. Все эти люди в повести вынуждены делать свой собственный выбор. Детально остановимся на каждом и попробуем выяснить, что принуждает людей поступать так, а не иначе. Захар Беркут — пожилой человек, формальный лидер общины не только в своем селе, а и пользуется авторитетом на всей Тухольщине. Он является самым старым членом общины, воспитанный как независимое от князя и его окружения лицо. Все его дела - лишь в пользу общины. Уже с детства усвоил идею честности и справедливости. Избрал полнейшее служение людям своего села и уже не способен сделать другого выбора. А такая возможность была: дважды монголо-татары предлагали ему обменять жизнь своего сына на спасение поселка. Но Захар принимал решение с позиции не собственной пользы, а из позиции верности обязанностям. Если он пообещал помочь в обороне Тухольщини, то он будет держать свое слово, несмотря на зависимость жизни сына от отцовского решения. Т. е. жизненный выбор этого человека целиком зависит от традиций и правил поведения того общества, где его воспитали. Максим Беркут очень похож на своего отца. Он унаследовал все его черты: смелый, честный, справедливый, независимый. Определенной мерой также образцовый человек среди общины. И в его жизни также был момент выбора. Максим оказался в плену монголо-татар, и те предложили ему стать на предательский путь: быть проводником в своей местности, а за это в награду получить свою жизнь. Тем не менее пленный отказался, так как понимал, что через этот поступок пострадает много другого люда. Он считал, что его жизнь не достойна жизни других людей, которых он обещал защищать. Объясняя жизненный выбор данного героя, отметим, что он, как и его отец, был воспитан в свободном независимом духе. Т. е. главную роль в жизненном выборе человека играет воспитание. Тугар Вовка — боярин князя Данила. Принимал участие в битве на реке Калка, которая закончилась полнейшей победой монголов. Но боярин каким-то образом избежал смерти, и по тому пошли слухи, что он продался монгольскому хану. Предположения оправдались. Хотя боярина можно понять: перед лицом смерти он вынужден был перейти на сторону монголов. Но когда потом он получил полнейшую волю, то все равно совершал свои черные дела. Попробуем найти объяснение такому выбору. Тугар Вовка видел реальные силы захватчиков и чудесно понимал, что большинство князей не готовы отбивать нападение. Княжеская верхушка была занята междоусобными войнами и зачастую использовали монголов в борьбе со своим соперником. Теперь мы можем понять выбор боярина, ведь измена отчизне была не новым делом, и Тугар Вовка знал много примеров подобных преступлений. <span>Мирослава — дочь боярина. Тем не менее она сделала свой выбор, несмотря на пример и просьбу отца. Она перестала уважать его за измену отчизне. Мирослава смело стала на защиту Тухольщины, показав себя сообразительным тактиком. Но чем обусловливался ее жизненный выбор? Любовью. Между ней и Максимом вспыхнуло то большое и пылкое чувство, о котором написано много песен и поэзий. Что за выбор сделала бы дочь боярина, если бы не высокое чувство к обычному человеку - Максима Беркуту? В этой ситуации на жизненный выбор повлияла любовь...
Казка навколо нас ми навіть це не помічаємо ось тут вже у нас питання чому? де?. На всі ці питання можна дать відповідь, але казку треба побачити, уявити. І як це взагалі казка навколо нас? казки тільки ж у книжках а тут у світі. Ми всі знаємо що в казках постійно щасливий кінец, а в житті це не так.. яка ж це казка? якщо немає щасливого кінця. А ось тут уже питання внас ми ж цю казку робимо чи не так? ми її здіюснюємо навіть цього не помічаючи якимсь вчинком поганим, добрим.
Тоді ж зявляється питання яку ж ми казку самі зробимо, або вже зробили, а це вже залежить від самого себе та від інших їхніми вчинками. Давайте подивимося це на прикладі добрих вчинків. Це дуже банальні добрі вчинки як допомогти людині. А як же їй допомогти наприклад своїм друзям вони іноді від тебе потребують поради ти їм порадь що зробити та як правильно це вже поступово зявляється казка бо ти вже допоміг людині яка так потребувала твоєї поради. А ось погані вчинки це вже крадіжки, образи людей. Крадіжки це вже саме слово по собі позначає своє значення цим же і грунтується образа самої людини на цьому базується вже твій характер і твоя казка.
Ну ось ми і дізналися як базується казка навколо нас спершу вже на твоїх дія, а потім вже на всьому іншому.
