Готдомзад
Посмотри в интернете
Відповідь: Лірика - рід в літературі. В них описуються переживання, емоції і думки. Літературний жанр - це вже конкретно, що являє собою лірика, тобто літературний жанр лірики (хоча так не говорять) - вірші, пісні, оди. Це як професія у сфері медицини, а самою професією дерматолог чи стоматолог.
Пояснення:
Дитинство…. Таке солодке і бажане слово. Вимовиш його – і тебе миттю огортає тепло, безтурботність, радість. Лише там почуваєшся у повній безпеці. Чому? Тому що впевнений : зараз прилетить Фея, заколише повітря, спокій, полонить усе довкола…. Яке щастя бути дитиною!!!! Скажіть це першокласнику – одразу ж почуєте у відповідь : «Хочу подорослішати!! Не залежати ні від кого! Не ходити до школи!!!!!» Дарма. Так і хочеться крикнути : «Ні!! Не рости!! Не кам’яній душею і вигадкою!!!! Вір у Діда Мороза, Попелюшку і закоханого.. Принца! Не відчиняй скриньку з емблемою : серйозність!! Зачекай!» Щодня, наближаючись до виходу, волієш не йти туди.. Та чи можливо залишатись дитиною вічно?? Так. І це чудово для власних дітей, проте незрозуміло оточуючим. На жаль.. Адже цей скарб дається лише раз і втрачається назавжди.
Зі свого світу дитячої безтурботності я винесла флакончик із нектаром, еліксиром. Компоненти надзвичайно прості, але неймовірно важливі. Чотири краплі любові, крапля наївності, дві краплі радості, шість крапель добра, три краплі безхмарності, п’ять крапель віри. Загалом, отримала напій життя і сили.
<span>Крокуючи небозводом, дифузія забирає дещо із флакончика. Крапля любові розбризкується на недовіру, дві краплі добра випаровує оточуюча дійсність, три краплі віри зникає безслідно, дві краплі безхмарності осідає на долоні вітру. І, незважаючи ні на що, я люблю його, моє дитинство….</span>
<span><u>Івоніка</u>."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..." </span>"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" "Гарна була земля....Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.Як була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу."
<span><u>Марічка</u>. "...погляд у Марійки м'який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний..." </span>"Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду."<span>"Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п'ятно старості."</span>
Осінь - дуже гарна пора року. В цю пору можна побачити дуже гарні, живописні краєвиди. Пожовкле та червоне листя шелестить на деревах та під ногами. Я люблю виходити на вулицю і прогулюватися зі своєю собакою у цю пору. Можливо комусь не подобається осінь, але мене вона надихає на подорожі та прогулянки. Хтось каже що літо - найкраща пора року, тому що на вулиці дуже тепло, а восени холодно і дощить. Та я люблю дощ і холодний настрій осені, і завжди буду з нетерпінням чекати дивовижної та чарівної осінньої пори.