В.
Гола<em>(означення)</em> земля<em>(означ. сл.)</em>, бита крилами вітру<em>(відокремл.означ.)</em>, безнадійно сіріла під олив’яним небом.
От і прийшла весна. Дихається легко, свіжий вітер і сонечко знову радують своєю посмішкою. Я їм посміхаюся у відповідь, тому що мені подобається ця пора року.<u>Природа</u><span> оживає й готується до нових подвигів. Річки наповнюються снігами, що тануть, лісу оживають, прокидаються звірі й птахи вертаються у свої гніздаНавесні все стає якимось казковим і незвичайним. Щодня перетворюється в маленьку казку. Я встаю рано ранком і відразу ж іду гуляти на вулицю, тому що весна дарує своє тепло й хоче, щоб воно вселилося в кожну людину. Дорослі не розуміють, чому я радуюся. Я радуюся новому життю</span>
Літо. Скільки див воно дарує: подорожі, відпочинок, екскурсії у мальовничі куточки нашої країни. Звісно, кожна дитина чекає літа, бо воно приносить канікули. Три місяці — так багато веселого часу. Скільки різних пригод трапляється, скільки вражень!
Я хочу розповісти про випадок, який стався минулого року на морі. Щоправда, не зі мною.
Героїня мого оповідання — Марічка, десятирічна дівчинка, красива білявка з голубими оченятами.
Одного довгоочікуваного дня дівчинка разом із сім'єю сіла в потяг і помчала-полетіла назустріч морю.
Марічка ніколи раніше не бачила цього синього дива: раптом перед очима постала блакитна далеч, аж до самого обрію. Морська гладінь виблискувала на сонці міріадами іскорок.
— Мамо, яке море безмежне і привітне. Я йду з ним привітаюсь ближче, — впевнено сказала Марічка.
— Обережно, дитино. Воно дійсно гарне, але може бути небезпечне.
— Ну що ти, мамо! Хіба я маленька! — махнула рукою дівчинка і, не слухаючи останніх слів матусі, помчала у воду. Марічка не зрозуміла, чому мама так каже. Вона хлюпалась у водичці, забавлялась, не помічаючи, як відходить все далі від берега. Та ось одна велика піниста хвиля накрила дитину. Мить — і Марічка опинилась під водою. Що було далі — вона не пам'ятає.
Дівчинка розплющила очі — і побачила біля себе переляканих батьків і двох високих чоловіків у рятувальних жилетах. Вони лагідно посміхнулись і сказали:
— Так, море гарне і добре, але обережним бути не завадить.
<span>— Спасибі вам, —ледве промовила Марічка. І, притулившись до мами, заплакала...</span>
<span>Я люблю дивитись розважальні та інформаційні телепередачі. Пояснити свої вподобання я можу тим, що мені дуже подобається сміятись і дізнаватись нові факти: сміх продовжує життя, а інформація робить його цікавішим. Я маю багато улюблених телепередач і завжди з нетерпінням чекаю їх виходу в ефір. Мені до вподоби пізнавальні програми "Найрозумніший" і "Що? Де? Коли?". Дивлячись їх, я щиро вболіваю за перемогу найкращих гравців і водночас намагаюсь відгадувати відповіді на питання. Дуже приємно, коли я сам знаходжу відповідь і вона є правильною</span>