Історичні пісні та думи - жанри української народної творчості. Дуже специфічний за походженням жанр думи. Він притаманний тільки українській національній культурі. Появу українських дум учені дослідники пов'язують з козаччиною. Боротьба козаків із завойовниками-турками, татарами, життя бранців у турецькій неволі, тяжкий їх побут на галерах, морські походи козаків, козацькі повстання проти Польщі - усі ці події були мотивами українських дум.
До кращих українських дум належать "Дума про козака Голоту", "Дума про Марусю Богуславку", "Дума про Самійла Кішку", "Дума про Івана Богуна" та ін.
За змістом думи дуже подібні до історичних пісень, а за виконанням - до плачів, голосінь. Автори дум невідомі. Ними переважно були учасники подій- козацьких битв і походів. Кобзарі, лірники, бандуристи під супровід своїх інструментів речитативом виконували їх. Від села до села, від міста до міста розносили вони вісті про славу і подвиги героїв, їх мужність, героїзм і гарячу любов до України. І. Франко назвав думи й історичні пісні безсмертними пам'ятками, створеними генієм самого народу.
У відтворенні подвигів героїв у думах, як і в історичних піснях, реалізм поєднувався з романтичним ореолом. Щедро використовувалися у думах та історичних піснях народнопоетичні символи (орел, сокіл - козак; крук, ворон - ворог; зозуля - мати, вдова), порівняння (скрива, як вовк, споглядає). У текстах дум трапляються заперечні порівняння: "Ой та то ж не пили пилили, Не тумани вставали, - Як із землі турецької, Із віри бусурманської, З города Азова, з тяжкої неволі Три брати втікали".
Стилістичну функцію уповільнення розповіді в думах відіграють синонімічні повтори-тавтологія (думає-гадає, грає-виграває).
Мова дум, як й історичних пісень, збагачена постійними епітетами: кінь у козака завжди вороний; козак постійно у русі, в дії, тому перед ним стелиться шлях широкий, битий; він обороняє землю християнську.
Рідна мати моя ти ночей не доспала
<span>У мові всіх народів світу немає слова святішого, ніж «мати». З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивлюються вони в своїх дітей, сподіваючись і бажаючи щастя синам і дочкам. Усім своїм життям і працею, прикладом і вихованням утверджують у нас кращі риси людскості й добра. </span>
<span>Мама.. У всі віки жінка-мати була охоронницею, берегинею, добрим ангелом домашнього вогнища. ЇЇ мудрість поважали в сім»ї, в розрадах знаходили спокій зранене і зболене синівське серце. І одвічно матері моляться за своїх дітей-плекають світлу надію, високу мрію, живуть їхнім сьогоднішнім і майбутнім щастям, переживають тривоги. </span>
<span>Материнська любов безмежна, вірна, палка. Не перерахувати, скільки разів звучить слово «мати» з невимовною тугою і любов»ю в поезії нашого Кобзаря. Ніхто так пристрасно не захищав жінку, так глибоко не висвітлив її болі, мрії, як зробив це Тарас Шевченко. Він виповів світу страдницьку долю своєї матері і сестер, усіх поневолених українських жінок, оспівав найніжнішими словами їхні святі почуття любові, заглянув у майбутнє і пророче возвістив: </span>
<span>І на оновленій землі, </span>
<span>Врага не буде, супостата, </span>
<span>А буде син, і буде мати, </span>
<span>І будуть люде на землі. </span>
<span>Тема матері-одна із наскрізних у поезії Андрія Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше пов»язане у нього з образом матері. </span>
<span>Пісня про матір.. Вона приходить до нас тихими вечорами, добросердна і лагідна, хвилююча і щира., материнська любов, ще змалечку навіває нам поетичні образи землі і неба, сонця і рясного суцвіття, вчить нас любові до рідного краю, до людей, до праці., материнською піснею ми вирушаємо в життєві дороги. І стеляться вони вишневими рушниками по нашому життю, стоять на варті всього доброго, людського. </span>
<span>Материнська пісня.. Саме про це йдеться у «пісні про рушник» Андрія Малишка. Скільки почуттів, любові вкладено в цей спів. Перед очима постають до болю близький, милий, найдорожчий у світі образ матері. І зовсім як у дитинстві, відчуваєш тепло її шорских натруджених рук, згадуєш той незабутній день, коли вона вперше поклала в полотняну торбину маленькому босоногому сину-пастушку шматок черствого, але такого смачного хліба, а згодом першу книгу і перший зошит. І хто б не співав «Пісню про рушник», той завжди присвячує її своїй матері. Що ж чаруючого такого в цій пісні? Створюючи її, автори бачили перш за все своїх матерів, пісня стала як синівський пам»ячник матері:: </span>
<span>Я до тебе, матусю, у пісні іду, </span>
<span>Бачу в ній я тебе ще таку молоду.. </span>
<span>Символічний образ матері пронизує всю поезію А.Малишка, збагачує її гуманним звучання і теплом. </span>
<span>Мене надзвичайно вразив прекрасний вірш Дмитра Павличка «Два кольори». Які переплелись, як мамине шиття, «червоними і чорними нитками». </span>
<span>Мати теж в дорогу «сорочку вишивала», і син повертається з доріг: </span>
<span>Та я нічого не несу додому, </span>
<span>Лиш горточок старого полотна.. </span>
<span>Жінку-матір оспівано як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю, адже на її плечі лягають всі турботи тяжкі, випробування життя. </span>
<span>Кожна мати хоче, щоб життя дітей було щасливим, і вона «від лютої зими затулили нас крильми», як пташка оберігає своїх пташенят. </span>
<span>Поезії Бориса Олійника - це теж надзвичайно сердечна молитва перед Матір»ю на її святий пречистий образ. Читаємо їх і наші душі добрішають, серце стискає радість, вдячність і повага, сяйво любові і пом»яті бринить щирою сльозою на віях. </span>
Авторство пісні «Засвіт встали козаченьки» приписують легендарній піснярці з Полтави Марусі Чурай. Донька козацького полковника тяжко переживаючи загибель батька, почала складати пісні, в яких виявився незвичайний поетичний дар. З її піснями козаки ходили в похід, набиралися сили духу й відваги. У пісні «Засвіт встали козаченьки» говориться про те, що козак, вірний своєму обов'язку, вирушає в дорогу — захищати рідну землю. Він змушений покинути матір, кохану дівчину. І просить свою неньку, коли з ним щось трапиться, прийняти його дівчину Марусю як за свою дитину. Пісня по будована у формі діалогу. Є традиційні для народної пісні звертання, зменшувально-пестливі слова, постійні епітети.<span> </span>
Это когда ты смышлёный и например потерялся сразу сооброзиш