Ніч- це частина доби, після якої завжди наступає ранок. Іі тривалість на протязі року міняють , взимку вона довша , а влітку коротша. Саме через , це люди переводять годинники. Ніч - це пора, коли на темному - темному небі з'являться зірки, зоряна ніч навіює людей
На роздуми, а митців насичує натхненням. Цей проміжок часу чарує нас своєю таємничістю і осінню , і взимку , і в будь яку пору.
«…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»; «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»; «…під боком живе панок Смоквинов, мотається туди й сюди, заложив і пере заложив — видно, що замотався: от-от продасть, або й продадуть землю… Ай, кусочок же! Двісті п’ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, і поруч з моєю, межа з межею»;
Шумний гай, шумний спів,шумна течія,кислі яблука, кислий голос,гіркі мрії, солодкий запах, солодкий ніж,солодке слово , солодка приправа, солодкий погляд
Моя кімната невелика,але дуже затишна.Мені в ній зручно,бо тут є все,що мені потрібно.Кімната квадратної форми,дуже світла,тому що велике вікно виходить на південь.Перед вікном стоїть письмовий стіл з настільною лампою,поряд з нею підставка для олівців і ручок.Біля столу стілець.Біля стіни поряд із столом-книжкові полиці на яких стоять мої улюблені книги і шкільні підручники.Біля іншої стіни стоїть моє ліжко,над ним висить картина .В кімнаті стоіть шифанер,з моєю одежою,і комод із постіллю.На комоді сидять мої улюблені м"які іграшки:слон,ведмідь і собака.На підлозі лежить килим світло-кремового кольору,на стінах шпалери світло-зеленого кольору,меблі теж світлого кольору.Ось така моя кімната.
Зясувальні: «Я вважаю, що на сьогодні матеріалом кінематографії повинен бути день сьогоднішній і день завтрашній» (О.Довженко).
«І не збагну ніколи, як вмістилось моє життя в маленькім слові хліб» (Д.Павличко); «І я зрозумів, що футбольна честь нашого інституту того вечора залежить і від моїх ніг» (М. Вінграновський).
«Хай не ображаються письменники-естети, що я дозволив собі написати таке буденне оповідання» (Г. Косинка); «Ми забуваємо, як часто доводиться чути від глядачів побажання, щоб їм показали майбутнє, розповіли про майбутнє» (О. Довженко).
«Прикро, звісно, що ми здали позиції. А доведеться наступати» (С. Колесник).
Означальні : «А він забув про весло, що лежало під ногами, і боявся поворухнутися, щоб не сполохнути її голосу — тихого, як паводок, і чистого, як подих землі на пагорбах посеред заплав» (Г. Тютюнник)
«Перед очима слалися поля, які буйно поросли бур'янами» — Перед очима слалися поля, буйно порослі бур'янами; З-під землі, розмитої дощем, підіймався ледь відчутний, гіркуватий дух мокрої сажі й старої обпаленої цегли» (Г. Тютюнник)